Традиційні мотиви
Основний мотив пейзажної лірики – опис часів року. Найбільше зустрічається віршів про весну. Саме тоді оживає природа від зимової сплячки, все розквітає, і починається нове життя. Кожну пору року з чимось асоціюється: весна – з ранком, народженням і молодістю; літо – з днем, юністю; осінь – з вечором, зрілістю, старістю; зима – з ніччю і смертю.
Пейзажна лірика тісно пов’язана з мотивом любові до Батьківщини. Ще давньоруські билини і сказання містили описи природи. Багато років йшло формування природних символів, які уособлюють рідну землю. У Росії ними були безкраї поля, ліси, сніг, мороз, берези.
Пейзажна лірика тісно пов’язана з любовними переживаннями. Романтичному героєві властиво довіряти свої таємниці природи. Для своїх таємних зустрічей закохані обирають самі затишні її куточки. Найбільш поширеним любовним символом є соловей.
