Література – це, в першу чергу, мистецтво. Художник створює свої шедеври з допомогою пензликів і фарб, музикант грає по нотах, скульптор ріже камінь… Інструментом ж письменника і поета є слово. Звичайне те саме, що ми всі використовуємо постійно, спілкуючись один з одним, передаючи ту чи іншу інформацію.
Але щоб слово стало інструментом мистецтва, воно повинне знаходиться в умілих руках творця. Такими ми, безумовно, вважаємо класиків світової літератури: Віктор Гюго, Джордж Гордон Байрон, Олександр Сергійович Пушкін… Але ж і крім великих є гідні нашої читацької уваги письменники, наші сучасники, книги яких ми часто з якимось презирством окидываем в бік.
Адже і серед письменників нашого століття є чимало талановитих людей, твору яких читаєш з великим задоволенням. Так, може бути, варто придивитися до них уважніше і знайти годинку-другу на вивчення сучасної літератури? Пропонуємо почати з російської письменниці нашого часу Олени Хаецкой.
Біографія письменниці і особисте життя
Вона відома під різними іменами. До числа її псевдонімів відносяться Меделайн Сімонс і Володимир Ленський, Олена Товста і Ярослав Хабаров, Дарина Іволгіна і Дуглас Брайан. А народилася Олена Хаецкая з цікавою, поетичної прізвищем Агранат. Сталося це у Санкт-Петербурзі, тодішньому Ленінграді, в 1963 році. Олена навчалася в Ленінградському університеті, успішно закінчила факультет журналістики (кілька років працювала за фахом). У рік закінчення університету (1986) вона вийшла заміж за В’ячеслава Хаєцького. На жаль, прожили вони недовго – в 1993 році чоловік трагічно загинув. Від чоловіка на руках у жінки залишився п’ятирічний син Володимир.
Через чотири роки після смерті першого чоловіка – в 1997 році – Олена Хаецкая зважилася на другий шлюб. Цього разу її обранцем став чоловік з літературних кіл, Тарас Вітковський, який згодом став співавтором письменниці. Крім загальних книг, у пари є спільна дитина – дочка Аглая.
Донині Олена продовжує писати, її оригінальні книги і перекази полюбилися російському читачеві. Твори Хаецкой знайшли свою нішу в російській сучасній літературі.
Премії
Кращим підтвердженням визнання є, звичайно, великий тираж, яким виходять книги Олени Хаецкой. Однак письменниця може похвалитися не тільки цим, адже вона є лауреатом багатьох популярних літературних премій. До числа нагород автора відносяться такі, як “Бронзовий равлик”, “Філігрань”, “Меч Румата” і багато інших.
Дебют
Письменницька біографія Олени Хаецкой почалася в 1993 році. Саме тоді була опублікована перша книга “Меч і веселка”. Цей роман був виданий у серії книг зарубіжних авторів, а тому письменниця була змушена замінити своє ім’я псевдонімом Меделайн Сімонс. “Меч і веселка” Олени Хаецкой був тепло прийнятий читачами, відразу завоював популярність. Це книга в жанрі фентезі про пригоди молодого героя Хелота з Лангедока, який старанно намагається стати справжнім лицарем. На його частку випадає чимало пригод: по ходу сюжету він знаходить вірних друзів, бореться зі злими силами, зустрічає свою першу любов.
Твір написаний простою, зрозумілою мовою, ускладнень не викликають навіть придумані автором нові слова, що позначають реалії фантастичного світу, в якому і розгортається дія роману. Крім усього, текст насичений діалогами, яскравими подіями, цікавими персонажами, так що читати твір буде легко навіть дитині шкільного віку. Пізніше Олена написала ще декілька творів в жанрі фентезі.
Десять років потому
До речі, у 2004 році вийшла друга частина роману – твір “Хальдор з Світлого міста”. На жаль, із-за тривалої перерви у виданні книг сприймати її як продовження “Меча і веселки” складно. Прихильники першої частини дилогії зросли, могли змінитися їх пріоритети, уподобання в літературі. Може бути, саме з цієї причини, “Хальдор з Світлого міста” не став таким популярним, як перша книга даного циклу. Однак якщо читати обидві частини одну за одною, то вибудовується цілісна картина пригод головного героя в його особливому світі.
Книги
Олена Володимирівна Хаецкая пише для всіх віків. В її творчому доробку є фантастичні книги, наприклад, роман “Меч і веселка”, про який ми вже говорили, цикл повістей “Исангард і Коду”, в яких розповідається про пригоди людини і піщаного істоти (у цих повістях цікаво поєднання сюжетів і мотивів з міфології різних народів). Такі книги особливо привабливі для дітей і підлітків, які люблять поринути у вигадані світи, переноситися в неіснуючу реальність. Подієвість, пригодницьке начало, барвистість образів – все це дозволить відпочити за читанням, розслабитися і просто отримати задоволення.
Про серйозне…
Пише Хаецкая та історичні твори, де немає місце фантастиці, але є важливі зауваження та міркування. Над такими творами треба думати, аналізувати кожну деталь. Непідготовленому читачеві вони, безумовно, теж цікаві, однак він не знайде в них тієї глибини, яку заклав у них автор. Так, у циклі “Варшава і жінка”, перша однойменна повість якого була опублікована в 2005 році, Олена Хаецкая виявляє в собі не тільки тонкого психолога, але й уважного історика, адже події розгортаються на тлі німецької окупації під час Першої світової війни – прибрехати і прикрасити тут нічого не можна, інакше вийде неправда, яку читач відразу розкусить.
Письменниця звертається і до більш давніх історичних епох. Так, її знаменитий роман “Царство небесне” присвячений часів хрестових походів, війнам між різними орденами “за праве діло”.
…і не дуже
В протилежність серйозної прози є у Олени Хаецкой цикл маленьких оповідань “Мала абсурдистська проза”. Він містить зовсім жартівливі невеликі оповіданнячка, більше нариси і замальовки на неординарні теми. З одного з них ви дізнаєтеся, про що ж думає Ваш портфель, прочитавши інший – станете свідком справжнього бунту бутербродів.
Таким чином, кожен з читачів може знайти серед творів Олени Хаецкой те, що йому до смаку.
