Відносини між організаціями
У загальному сенсі розвиток зв’язків між організаціями можна прирівняти до зростання їх обізнаності щодо діяльності партнерів, а також до розуміння того, як саме компанії взаємодіють з кожним із контрагентів. Необхідно зазначити, що відносини, що виникають між організаціями, не можна охарактеризувати як однорідні. Вони включають різні форми кооперації, серед яких варто відзначити стратегічні альянси, спільні підприємства, дослідні консорціуми, а також входження в ланцюжок поставок, стратегічне партнерство та інші. В організаційних відносинах такого плану є дві ключові тенденції: розвиток існуючого взаємодії з купівлі-продажу до більш тісного, довгострокового, і налагодження відносин з новими постачальниками допомогою аутсорсингу тих видів діяльності, які раніше здійснювалися в компанії.
Відносини, що виникають між організаціями, можна розглядати з двох позицій. Перша передбачає двосторонню взаємодію між співпрацюючими фірмами, в більшості випадків націленими на одну і ту ж споживчу групу. Друга позиція передбачає наявність своєрідних мереж, в яких взаємодія між одними структурами неможливо аналізувати ізольовано від їх відносин з іншими компаніями, які входять в єдину мережу.
Необхідно знати, що взаємозалежність організацій зазвичай призводить до ефекту мережі. У відповідності з ним зміни у відносинах, що виникають між фірмою і, наприклад, одним з її постачальників, можуть істотно вплинути на відносини з іншими постачальниками і клієнтами. Варто враховувати і ситуацію, коли будь-яка взаємодія компанії з іншими учасниками мережі виявляється під впливом подій, які відбуваються в цій мережі. Таке взаємопроникнення структур пред’являє принципово нові вимоги до формування і подальшого ведення системи управлінського обліку.
