Під час війни
На початку ВВВ Олександр Олександрович разом з АН УРСР евакуювався до Уфи. Там він організував випуск антиретикулярної цитотоксичної сироватки, призначеної для лікування вогнепальних ран і трофічних виразок. В 1941-1943 рр. працював в Башкирському медичному інституті. Восени 1942-го за розпорядженням Сталіна брав участь в атомному проекті.
Напружена робота позначилася на здоров’ї академіка. У жовтні 1943 р. у Богомольця стався мимовільний пневмоторакс і прорив плеври з давнього туберкульозу (їм вчений заразився ще в дитинстві, коли провідував матір на каторзі). Тоді хвороба вдалося зупинити, і в 1944 р. академік повернувся в Київ.
Родина
У 1910 р. Олександр Олександрович Богомолець одружився на внучці генерал-майора Тихоцкого – Ользі Георгіївні. Рік потому у пари народився син Олег. Він був єдиною дитиною в сім’ї Прочан. Син пішов по стопах батька і теж став патофізіологом, був членом-кореспондентом АН СРСР і заслуженим діячем науки і техніки УРСР.
Продовжили медичну династію і дочки Олега Олександровича. Старша, Катерина, працювала професором на кафедрі патологічної анатомії в Національному медичному університеті Києва, а також була анестезіологом в київському НДІ грудної хірургії та туберкульозу. Вона померла в 2013 році. Молодша, Олександра, була дитячим лікарем-реаніматологом. Зараз вона на пенсії і завідує квартирою-музеєм свого діда.
