Переїзд у Київ
У 1930 р. Олександра Олександровича обрали президентом АН УРСР, а роком раніше він став дійсним членом АН УРСР. Вчений з групою учнів переїхав до Києва і створив там інститути експериментальної біології і фізіології. Новообраний президент повністю перебудував структуру української Академії наук. На базі розрізнених лабораторій і кафедр сформував цілі НДІ і залучив до роботи в них перспективних молодих вчених. У загальних рисах структура АН України, закладена академіком Богомольцем, зберігається і зараз.
З 1932 р. Олександр Олександрович був дійсним членом АН СРСР. У 1937-му був обраний депутатом Верховної Ради.
Енергетична теорія старіння
Богомольця завжди цікавили питання продовження людського життя. За кілька місяців до початку ВВВ він створив у Києві диспансер боротьби з передчасною старістю. Пізніше на базі нього утворився Інститут геронтології. Ще двома роками раніше, в 1939-му, академік написав брошуру під назвою «Продовження життя», в якій висунув свою теорію старіння. Богомолець у цій роботі обґрунтував, можливо і реально продовжити життя людини до ста і більше років.
У процесах старіння особливе значення вчений надавав сполучної тканини, називаючи її клітини і позаклітинні структури основними елементами організму, що забезпечують фізіологічну активність. На його думку, довголіття досягається саме за рахунок здоров’я сполучної тканини.
Треба зазначити, що вже після смерті Олександра Олександровича це вчення було піддано сумніву. У 1950 р. в Києві відбулося виїзне засідання АН СРСР, на якому теорію Богомольця назвали антинауковою. Посмертно його звинуватили у «насадженні ідеалістичного світогляду», в результаті чого інститути, засновані академіком в Києві, були закриті. Свою роботу вони відновили тільки після смерті Сталіна.
