Країни і теорії
Оскільки марксизм, неомарксизм – це напрями ідеології, що розвивалися в різних країнах, то можна говорити про різноманітних варіантах прогресу, обумовлених особливостями конкретної соціальної обстановки та національних очікувань, вимог, умов. У Росії початкове вчення трансформувалось у ленінізм, одночасно досить сильно змінивши концепцію. Просування ідеї в китайських землях пов’язане з появою маоїзму. Північнокорейці стали підкоряти свої життя ідеології чучхе.
Про тонкощі
Ранній неомарксизм – це напрямок, багато в чому обумовлене працями Бернштейна. Цей ідеолог належав до класу соціал-демократів, присвятив себе визначення вразливих аспектів марксизму. Саме він належить до числа тих, хто у своїх працях акцентує увагу на відмінності неомарксизму соціал-демократичного спрямування і того, який був актуальний для комуністів. З робіт Маркса можна бачити, що капіталістичні держави поступово будуть жити все гірше, однак практика показала неістотність цих викладок, на що звернув увагу німецький учений, анализировавший праці Маркса. Ще одним відхиленням його припущень від реальності було відсутність пролетаризації середнього класу. Не спостерігалося і частих криз економіки, передбачених Марксом.
Бернштейн зробив висновок: діалектика – найбільш агресивний марксистський елемент, пов’язаний з максимумом небезпек. Як вважав вчений, прихильники марксизму вели таку роботу, через яку мораль, соціум і економіка змішалися, а це стало причиною неправильного розуміння суті держави. У Маркса воно є органом репресії, в якому власник відповідає за реальні дії, і якимсь джерелом дива з-за пролетаріату. Бернштейн вважав, що необхідна ревізія цієї теорії, щоб привести її у відповідність з реальною історією. Необхідно боротися за реформи країн, який би дозволили змінити існуючий соціум.
