Революція: потрібно насильство
Розвиток філософського, політичного, ідеологічного напряму неомарксизму принесло велика кількість послідовників, так і переформулировку певних ідей. Зокрема, нові ліві позначили необхідність абсолютного насильства і висловилися на тему тероризму як засобу досягнення інтересів. Серед героїв того часу особливо виділяється Дебре, активно говорив про вогнищі палаючому партизан. Не менш важливий внесок Фанона, який проповідував политнасилие. Нарешті, тоді ж почав формулювати свої ідеї, привернули увагу мільйонів людей, Мао Цзедун, який надихнув співвітчизників на культурну революцію. У ті ж руху нових лівих вписувалися троцькісти, неоанархисты. Приблизно в сімдесятих склався розбрід звичаїв та ідей став причиною кризи філософії. Він затягся на довгий час, торкнувся й організаційні боку, і ідеологію рухів.
У цей період социалистицизм проживав глибоку кризу. Капіталізм виявився на піку уваги, почалася реставрація цієї ідеології в країнах, що раніше присвятили себе соціалізму. І критикують марксизм, і дотримуються цього вчення діячі опинилися в ситуації, коли єдиним варіантом було змиритися з визнанням попереднього режиму командно-бюрократичною. Почали активно обговорювати, наскільки це можна було назвати спробою на практиці втілити вчення Маркса або ж такі слова були не більш ніж красивою ширмою, що не мала нічого спільного з реальними прагненнями лідерів і життям громадськості. Особи, які зайнялися цим питанням, позначили себе прихильниками постмарксизма.
