Інтелектуальний потенціал людини – поняття, утворене від латинського слова “potentia”, що означає силу і міць. В останні роки таке словосполучення активно використовується в науці. Соціум активно розвивається, і це створює потребу в загальному терміні і показнику, який би відображав особливості росту особистості, підприємства, соціуму. ІП став інтегральним параметром, що дають уявлення про узагальненої сукупності можливостей.
Багато чи мало?
Вчені розробили декілька систем оцінки, актуальних в рамках розвитку інтелектуального потенціалу особистості, оскільки вони дозволяють оцінити, який ІП, властивий конкретній персоні. Найбільш відомий варіант передбачає обчислювати показники ай кью. Параметр вираховують, аналізуючи здібності особистості справлятися з логічним завданнями. Всі методики оцінки такого роду дають уявлення про загальну здібності персони мислити, керуючись логічними послідовностями. А ось оцінити, наскільки людина в силах справлятися з професійними завданнями, дещо складніше.
Щоб оцінити зв’язок освіти та інтелектуального потенціалу, а також зрозуміти здатність особи застосовувати отримані відомості в рішенні конкурентної завдання, необхідно вдатися до набору показників, створених спеціально для цього. Користуючись ними, можна оцінити досвідченість людини стосовно до практики, а також його здібності в роботі над інженерними, науковими проблемами.
Про що йдеться?
Щоб оцінити інтелектуальний потенціал особистості відносно певного конкретного робочого місця, посади, потрібно скористатися базовими компетенціями. Така система включає оцінку рівня отриманого людиною освіти і його кваліфікованості в конкретній науковій сфері. Потрібно врахувати отримане їм додаткову освіту і результати, досягнуті при діяльності в галузі науки. До базових показників відносяться масштабність публікацій, інноваційних підсумків, винаходів, конструкторської діяльності.
Формування інтелектуального потенціалу включає отримання значущих умінь. До числа таких належить досвід роботи з нестандартними рішеннями, а також здатність вирішувати проблеми комплексно. Не менш значуще вміння, оцінка якого важлива для визначення ІП, передбачає здатність орієнтуватися в сучасних знаннях в певній галузі.
Технічні деталі
Щоб оцінити особистість у цілому, по кожному згаданому показником проводять експертну оцінку. Результат відображають у балах: мінімум – нуль, максимум – десятка. Середнє арифметичне виражає рівень розвитку інтелекту людини.
Мислення та інтелект
Розвиток інтелектуального потенціалу дітей передбачає навчання неповнолітніх мислити творчо. У майбутньому таке якість дозволить людині швидше і ефективніше справлятися з різноманітними проблемами, що виникають у житті і на роботі.
Прийнято говорити про чотирьох типах розумового стилю. Генерує включає визначення проблеми і виявлення значимих фактів. Концептуальний розумовий стиль заснований на визначенні проблеми з подальшим пошуком ідей. Оптимізуючий передбачає оцінку знайдених ідей, вибір підходящих з подальшим складанням плану реальних дій. Нарешті, четвертий – це виконавчий стиль вирішення проблеми, що передбачає попереднє схвалення складеного плану вищестоящої або більш відповідальною особою, та подальшою реалізацією.
Генерує стиль
Говорячи про розвиток інтелектуального потенціалу, необхідно приділити цьому базовому розумовому стилю особливу увагу. Термін включає мислення, що дозволяє людині отримувати максимум корисних відомостей з власного досвіду та проведених досліджень. При цьому персона здатна розглядати різноманітні варіанти, визначати нові труднощі, шукати можливості і досліджувати поточні обставини з різних сторін. Людина, що володіє сильними розумовими здібностями цього типу, здатний пропонувати різні варіанти. А ось вибирати серед них оптимальний і оцінювати всі пропозиції такої персони важко, для неї все оформлене шляхи вирішення проблеми здається в рівній мірі значущим. Людина, яка мислить таким чином, може побачити позитивні, негативні якості у більшості ситуацій, проблем.
Якщо інтелектуальний потенціал дитини розвивається в генеруючому стилі, у міру дорослішання така персона буде важко справлятися з необхідністю послідовного розкладання на деталі складної проблеми. При цьому люди такого типу можуть без праці надавати оточуючим піклуватися про деталі роботи, над якою вони працюють. Таку персону складно зловити на слові, вона прагне до неоднозначності, любить працювати одночасно в декількох проектах. Всяке рішення, надане людиною з генеруючим стилем мислення, напевно буде припускати формулювання нових проблем. Таке мислення спрямоване на виявлення труднощів і визначення значущих для їх вирішення фактів.
Концептуальне мислення
В рамках розвитку творчого інтелектуального потенціалу необхідно дати визначення такому розумовому стилю і його особливостям. Відмітна властивість людини, що володіє такою якістю – здатність розглядати і аналізувати різні варіанти. При цьому осягнення більш засноване на абстрактному мисленні, ніж на отриманому реальному досвіді. Людина поєднує ідеї, шукає точки зору, завдяки яким простіше описати поточну складність, формулює теоретичні моделі для пояснення поточного стану справ.
Персона, якій притаманне таке мислення, акумулює дані, сгенеровані іншими, робить їх осмисленими. Концептуаліст прагне розібратися в ситуації, щоб створити логічну і точну теорію, яку можна без праці викласти. Така персона любить працювати лише в умовах, коли точно володіє ситуацією, знає, яка ідея проекту, яку проблему потрібно вирішувати. Вибір – це не її сильна риса. Такі люди схильні перебирати ідеї і не завжди прагнуть до реальної дії.
Оптимізуючу мислення
Оцінюючи інтелектуально-творчий потенціал людини, потрібно проаналізувати, наскільки йому властивий такий розумовий стиль. Оптимізуючий – це такий розумовий підхід, в рамках якого людина через абстракцію підбирається до реальної складності. Він не вивчає проблему різнобічне, але концентрується на одному аспекті, тестує всі приходять в голову варіанти вирішення складності умоглядно, не прагне до реалізації ідеї на практиці. Така особа бажає знайти оптимальний варіант для заздалегідь вивіреної проблеми. Така людина концентрується на конкретній проблемі і заради її вирішення готовий проаналізувати багато інформації, щоб визначити першопричину складнощів. Найчастіше подібна персона твердо переконана у власній здатності логічно оцінювати ситуацію та визначати оптимальний метод рішення задачі.
Як показують спостереження за людьми з вираженим інтелектуально-творчим потенціалом такого типу, вони нерідко не дуже терплячі. Їм важко дається робота з багатозначними ситуаціями. Такий персони вподоби безплідне роздум про взаємні зв’язки, можливості, пов’язаних з проблемою. Основний акцент зроблено на вже отримані точні відомості про поточної задачі.
Виконавське мислення
Такий інтелектуальний потенціал передбачає здатність зосередитися на реальному досвіді, поза абстракції розумового процесу, тобто людина безпосередньо виконує роботу. Персона, якій властивий такий підхід до мислення, любить відразу робити справи замість попереднього тестування ідеї гіпотетично. Вона не прагне до детального розуміння, а бажає відразу почати працювати, здатна підлаштовуватися під мінливі обставини. Виявивши невідповідність реальних даних і теоретичних викладок, особа відмовляється від теорії.
Таких людей багато приймають за ентузіастів в обраній сфері. Інші вважають їх нетерплячими, занадто напористими, надто прагнуть до виконання задуманого. Людина, якій властивий такий стиль мислення, випробує стільки варіантів, скільки потрібно, щоб домогтися бажаного результату. Вважається, що така людина з найбільшим ступенем ймовірності доб’ється успішного вирішення завдання.
Оцінка
Проблема оцінки інтелектуального потенціалу особливо актуальна в рамках певного підприємства, для якого ІП працівників являє собою нематеріальний актив. Є два основних методи оцінки: витратний, дохідний. Деякі компанії практикують порівняльний, але він вважається відносно некоректним в силу специфіки ІП. При оцінці потрібно пам’ятати, що різні співробітники володіють різними рівнями освіти, навичок. Відіграють роль специфіка галузі і закритість інформації. Вище були вказані ключові навички та вміння, важливі для персоналу. Оцінивши за десятибальною шкалою кожен з них щодо однієї людини, вивівши середнє арифметичне отриманих підсумків, можна визначити, який рівень ІП працівника.
Крок за кроком – вперед
Розвиток інтелектуального потенціалу в даний момент являє собою досить значиму задачу, навіть проблему сучасного суспільства на рівні як окремих людей, так і підприємств, а також соціуму взагалі. Процес розвитку ІП можна коротко описати таким чином. Спершу необхідно навчити працівників і дати їм можливість підвищити кваліфікацію, потім надати можливості кар’єрного зростання і скласти кадровий резерв. У рамках підвищення ІП на підприємстві необхідно регулярно робити ротацію, мотивувати людей на інтелектуальну роботу і розвиток. Активність являє собою усвідомлену діяльність людини, що враховується на етапі складання моделі якості праці. Така діяльність враховується і при аналізі роботи освітніх закладів, яким належить перехід на нові стандарти.
В рамках розвитку інтелектуального потенціалу на перше місце виходить процес навчання людини. Це важливо і для ІП особистості, і ІП штату компанії, а також суспільства взагалі. Людина отримує нові навички, оволодіває знаннями, йому стають притаманні нові здібності. Зростання кваліфікаційного рівня у деяких випадках зумовлений ініціативою працівника, в інших може бути ідеєю керівного персоналу. У будь-якому з варіантів це підвищує ІП підприємства, його відділу, конкретної людини.
Кадри і розвиток
Один з важливих аспектів ІП підприємства – кадровий резерв. Його формування являє собою непросту задачу, що забезпечує успіх роботи компанії в перспективі. Завдяки кадрового резерву фірма може надійно працювати довгий час. З точки зору витрат для роботодавця кожен фахівець – це суттєва стаття витрат, але ефективність змісту таких працівників повністю виправдана зворотним зв’язком.
Щоб ІП штату розвивався, потрібно практикувати ротацію і максимально розумно застосовувати методи кадрового аудиту. Ротація повинні завжди бути позитивною. Горизонтальне зміна кадрів веде до придбання нового досвіду, отримання працівниками корисної та значущої в роботі інформації. В деякій мірі це дозволяє персони реалізувати себе безпосередньо в справі. Вертикальна ротація є одним з аспектів мотивації найнятого персоналу.
Заключний аспект розвитку
Вдосконалення ІП конкретного підприємства полягає мотиваційним аспектом роботи з найнятими. Щоб розкрити потенціал кожного прийнятого на роботу, потрібно забезпечити йому задовільні умови і дати достатньо часу, щоб чоловік міг «показати себе». Багато залежить від матеріальної стимуляції, але не менш важливі соціальні аспекти і духовна мотивація. Керівник підприємства, бажаючи підвищити ІП фірми, повинен користуватися всіма цими підходами.
Щоб закріпити отримані підсумки, зробити систему підвищення ІП підприємства ефективніше і результативніше, потрібно користуватися сучасними засобами контролю, відстеження в динамічній формі поточного стану справ. Вибір на користь методів контролю обґрунтовується організаційним устроєм конкретної фірми і культурою, прийнятої на підприємства. Умови роботи, особливості організації трудового процесу визначають активність найнятого персоналу. Багато в чому від них залежить, як буде реалізовуватися і розвиватися ІП прийнятих на роботу.
Вдосконаленню немає меж
Система вдосконалення, розвитку всіх найнятих на роботу являє собою непросте комплексний захід, що базується на принципах безперервності і системного підходу. Управління такою системою дало досить хороші результати, керівний персонал повинен чітко знати структуру компанії. Потрібно орієнтуватися у процесах, що протікають всередині фірми, і формувати найбільш комфортні умови. Саме в таких умовах потенціал кожного прийнятого на роботу буде розкриватися настільки, наскільки це можливо. Як наслідок, компанія буде стабільною, а її робота – характеризуватися відмінними результатами.
