Філософія техніки
Сьогодні неомарксизм – це багато в чому філософія техніки. Таким терміном позначають напрямок, посвятившее себе різнорідним складнощів і проблем. Напрямок займається взаєминами представників соціуму з технічним світом, взаємодією природи з технікою. Ідеологи цього вчення аналізують, яке місце техніки в побуті, в соціокультурній сфері, в економіці, психології, соціології. Їх увагу привертають підсумки технічного розвитку, вплив прогресу на світ. Серед інших ключових обсягів дослідження – спроба сформулювати, що ж таке являє собою техніка. У наш час термін має багато варіантів трактування, і сформувати загальні дефініції вкрай складно. Як вважають багато ідеологи, не потрібно шукати, що таке техніка, а важливо лише визначити, що це слово вкладали люди, які жили в різні часи та епохи. Тобто періодизація технічного розвитку виступає на перший план як одна з ключових завдань напрямки.
Сучасний варіант неомарксизму – це напрям, для якого важливі праці Мамфорда. Американський вчений займався технічною историософией, випустив кілька важливих, значущих праць на цю тему. Він вивчив походження явища, почавши свої вишукування в джерелах, що відображають життя людей на початку другого тисячоліття. Ним розроблені і сформульовані зв’язку між технічними епохами і енергетичними джерелами. Саме він першим розділив усі епохи на ев-, палео-, неотехнические.
