Зовнішній монтаж на трубопровід
В даному варіанті провід буде закріплюватися на зовнішній поверхні вздовж труб або ж намотуватися на них. У першому випадку провести монтаж дуже просто власними силами. Попередньо з одного боку виріб фіксується за допомогою скловолоконної самоклейки або спеціальних теплостійких хомутів з пластику. Рекомендується дотримувати інтервал близько 30 см. Варто пам’ятати про те, що довжина нагріваючого кабелю для труб вираховується по довжині поверхні, на якій він буде кріпитися. Ні в якому разі не можна використовувати металеві кріплення, тому вони можуть надмірно нагріватися в процесі експлуатації виробу.
Другий спосіб фіксації призначений в основному для заглиблених у грунт труб. Кабель при цьому буде знаходитися з деяким зміщенням, а не в певній верхній або нижній частині. Такий варіант часто називають «позицією восьми (чотирьох) годин». Існує також ще один спосіб монтування нагріваючого кабелю для трубопроводу — спіральний. Таким чином забезпечується найкращий контакт робочої поверхні з виробом, однак при цьому помітно збільшується довжина матеріалу, а відповідно і підсумкова вартість всієї затії.
Крок між витками регулюється з оглядкою на експлуатаційні умови. Для максимально можливого прогріву поверхні цей інтервал повинен бути якомога меншим. Такий підхід буде актуальним на ділянках, що піддаються найбільш сильному замерзання.
