Були провісники катастрофи?
Однак лісабонську землетрус 1755 р. не було єдиним в даному регіоні в ті століття. Сильні поштовхи були зафіксовані в XII і XIV ст., в 1531, 1551 роках. Великі землетруси зазвичай завжди носять груповий характер і супроводжуються спершу більш дрібними. Осередок цієї катастрофи «готувався» природними процесами як мінімум 5 століть.
Дослідники відзначають також наявність предвестникового сейсмічного затишшя за кілька років перед цією подією. Так, за 33 роки до трагедії у португальському місті Фаро зафіксований останній форшок – землетрус, що стався перед більш сильним приблизно в тому ж місці і в той же період.
Кліматичні зміни
Були й інші грізні провісники тимчасового затишшя. Протягом 5 останніх років до події випадало менше опадів, ніж зазвичай, а літо того року було надзвичайно холодним. В околицях Лісабона висохли багато колодязі, а інші джерела, навпаки, фонтанували. У деяких з них погіршився смак води в результаті зміни її хімічного складу. Фіксувалися і газові викиди із землі.
Сучасній науці відомо, що кліматичні та гідрогеологічні аномалії є характерною ознакою сейсмічної активності. Дивно, що 1 листопада 1755 р. в 11-12 годин ранку в чеському курортному містечку Теплиця лікувальний джерело кілька раз викидав велику кількість води, хоча саме землетрус там не відчувалося.
