Прислуга (в оригінальному назві – The Help) – дебютний роман американської письменниці Кетрін Стокетт. У центрі твору знаходяться тонкощі взаємин між білими американцями і їх прислугою, більшу частину якої складали вихідці з Африки. Це унікальний твір, яке було написано неймовірно талановитої і чуйною жінкою. Це видно вже з перших сторінок книги.
Тема цієї історії неймовірно актуальна для Америки, яка на початку 20-го століття загрузла в абсолютно необґрунтованою ненависті та зневаги до темношкірих людей. І навіть через стільки років книги, що відкривають правду про тих роках у всій її непривабливості, викликають у американців величезний інтерес.
Немає більш складної теми для письменника з Півдня, ніж почуття любові, що виникає між чорними і білими в нерівноправному світі сегрегації. В силу нещирості, що панує в суспільстві, будь-які емоції викликають підозри, і неможливо до кінця зрозуміти, що відбувається між двома людьми, є щирим почуттям, або просто жалістю, або проявом прагматизму.
Однак не лише цей фактор став запорукою успіху книги “Прислуга”. Відгуки свідчать про те, що цей роман написаний неймовірно легко і цікаво, незважаючи на страшну дійсність тих часів, яку він висвітлює. Сьогодні ми обговоримо сюжет, героїв та ідеї цього твору.
Як створювалася книга?
Писати книгу “Прислуга” Кетрін Стокетт початку 2001 року. Поштовхом став теракт, що стався 11 вересня 2001 року. В результаті загинули 2977 чоловік і 19 терористів. Це був найбільш масштабний теракт за всю історію Америки. Як він пов’язаний з твором Стокетт? Ми обговоримо цей момент пізніше.
Кетрін в цей час знаходилася в Нью-Йорку і працювала журналістом у видавництві. Сама письменниця пізніше розповідала, що сюжет книги “Прислуга” був заснований на її дитячих спогадах. В будинку її батьків також служила темношкіра жінка по імені Деметри. Пізніше Кетрін пошкодувала, що “не була достатньо дорослою і розумною”, щоб дізнатися, як їй живеться на службі у “білих” в Міссісіпі. Багато років, зізналася письменниця, вона запитувала себе, що б відповіла їй Деметри. Саме тому вона написала цю книгу. Вона спробувала відповісти на свої питання сама.
“Прислугу” автор писала протягом п’яти років. Це було нелегко, враховуючи настільки глибоке коріння цієї трагічної теми в історії Америки. Примітно, що після завершення роману, коли Кетрін готова була опублікувати його, їй відмовили 60 видавництв. Згодом вони, напевно, пошкодували про це необачний рішенні, адже роман отримав небувалий успіх. І все завдяки літературному агенту Сьюзан Ремер, яка погодилася уявити Кетрін.
Роман був опублікований в 2009 році. Вже в 2010 році книга Стокетт “Прислуга” була видана в 35 країнах і переведена на 40 мов світу, в тому числі на російську та українську. У серпні 2011 року вже було продано понад 5 мільйонів примірників, 2012 – більше 10 мільйонів. Протягом 100 тижнів твір значилося в списку бестселерів New York Times. Небувалий успіх, тим більше з урахуванням численних захоплених відгуків від критиків.
Сюжет книги
Дії роману відбуваються в початку 1960-х років у місті Джексон (США, штат Міссісіпі). Оповідь ведеться від першої особи поперемінно від трьох жінок – двох чорношкірих служниць і молодий починаючої білої письменниці.
Щоб читач краще розумів, про кого йде мова, представляємо короткий список головних героїв книги.
1. Юджиния «Скітер» (від англ. skitter – “комарик”, “москіт”) Фелан – починаюча письменниця. Дівчина народилася в заможній родині і 4 роки навчалася в іншому місті в інституті. Але ось вона повернулася в рідне містечко з надійною стати письменницею. Батьки не розуміють цього і намагаються скоріше видати дівчину заміж, але вона впевнена, що залишиться старою дівою. У сім’ї у володінні бавовняна плантація Лонгліф. Більша частина робочих – афроамериканці.
2. Ейбілін Кларк – літня темношкіра жінка, в обов’язки якої входить прибирання і догляд за дітьми господарів. Вона працює на сім’ю Лифолт і доглядає за донькою роботодавців. Мей Моблі, незважаючи на достаток батьків, неймовірно самотня. І тільки добра Ейбілін, яка виростила вже 17 дітей на колишніх місцях роботи, здається їй близькою та рідною. Ейбілін втратила дорослого сина з-за нещасного випадку. Тепер весь світ здається їй пофарбованим у чорний колір, хоча зовні вона залишається привітною і усміхненою жінкою.
3. Мінні Джексон – краща подруга Ейбілін. Її чоловік Lorey частенько п’є і б’є її. У жінки п’ятеро дітей. Однак примітна Мінні не цим – її відрізняє гострий язик, про який, ймовірно, відомо всьому Джексону. Мінні не вміє тримати язик за зубами, постійно грубить білим леді. Їй вже довелося піти від 10 панів з-за вибухового характеру. Однак при цьому Мінні – відмінна кухарка. Тому її і беруть на роботу, незважаючи на гострий язик.
Також у романі присутній досить колоритний персонаж – Селія Фут, дружина заможного бізнесмена. Красива блондинка, яка виросла в одному з найбідніших районів міста, вміє відноситься до кольоровим людям, як до рівних. Однак при цьому вона не може знайти жодної білої подруги в місті.
Не можна забувати і про головну лиходійці роману, якою стала колишня близька подруга Скітер – Хіллі Холбрук. Зніжена дамочка, яку раніше дівчина дуже любила, раптом перетворилася на злобну стерву, варто було Скітер віддалитися від вищого суспільства “білих”.
Стокетт барвисто описує події, що відбуваються. Вона надає увагу найменшим деталям, які роблять картину повної для читача. Перед його уявним поглядом постає висока витончена Юджиния (у російському перекладі її називають Євгенією) з майже білими кучериками, невисока повна Мінні з об’ємною грудьми, літня Ейбілін з доброю посмішкою.
Отже, Ейбілін служить в сім’ї Лифолт і доглядає за маленькою Мей Моблі. Пані ставиться до неї не дуже добре, так як відрізняється зарозумілістю, однак Ейбілін дуже прив’язана до Мей Моблі. Вона намагається дати дівчинці ту любов, якою та позбавлені батьківського холодності.
Мінні Джексон недавно втратила свого останнього місця роботи. Її вигнали з дому лише тому, що вона наважилася скористатися туалетом господарів, в той час як зобов’язана відвідувати тільки “свій”. Проте на вулиці була така гроза, що Мінні вирішила послухатися господиню. Примітно, що крім втрати роботи жінка ще й зазнала наклеп. Колишня господиня сказала, що жінка вкрала фамільне срібло у її глухий матері, за якою доглядала Мінні. Чутка рознеслася по місту – і ось жінка вже не може отримати роботу. Однак лунає дзвінок з дому Селії Фут. Вона хоче взяти жінку на роботу. Мінні починає працювати на дружину бізнесмена. Вона допомагає їй по дому і навіть вчить готувати.
Скітер в цей час шукає свою няню, яка зникла напередодні її повернення додому. Коли дівчина отримала її останній лист, Константайн явно не збиралася нікуди їхати. Зрозумілої відповіді, куди поділася няня, Скітер не отримує від матері.
Під час однієї із зустрічей білих жінок, з якими дружить Юджиния, місіс Холбрук (саме у неї працювала Мінні) піднімає тему про те, що у кольоровий прислуги і господарів повинні бути різні туалети. Адже темношкірі значно частіше хворіють якоюсь заразою. Скітер не підтримує цю ідею. Саме в цей момент вона починає замислюватися, яка величезна прірва відділяє від світу панів темношкіру прислугу.
Вона вирішує написати книгу, в якій опише, як живеться кольоровим жінкам у будинках американців. Однак втілити цю ідею в життя дуже непросто. Адже подібна відвертість з боку слуг може загрожувати їм серйозними проблемами. Прохання розповісти про своє життя темношкірі жінки сприймають з подивом і недовірою. Однак Скіттер не може відмовитися від свого задуму, вона вірить, що її книга допоможе людям по-іншому поглянути на прислугу. Начерки книги дівчина відправляє у Нью-Йоркське видавництво, але їй радять розпитати ще десяток жінок, доповнити книгу розповідями.
Незабаром, нехай і дуже неохоче, служниці все-таки починають давати Скітер інтерв’ю. Їм теж хочеться розповісти про несправедливість, яка процвітає в маленьких американських містечках.
В цей час трагічно гине президент Кеннеді. Скітер наполегливо працює над книгою, все більше жінок погоджуються давати їй анонімні інтерв’ю. Ймовірно, це рішення дається їм легше через погіршення міжрасових відносин у місті. Частішають випадки побиття, вбивств. Юджиния приймає ці події близько до серця.
Зовсім випадково подруги Скітер дізнаються про її роботі над книгою. Виходить, що їх подруга підтримує кольорових жінок? Скітер втрачає звичний коло спілкування, однак дуже швидко розуміє, що це не так важливо для неї.
Нарешті дівчина дізнається правду про гаряче улюбленої Константайн. Виявляється, жінка поїхала з дому Феланов з-за сварки її дочки з матір’ю Юджинии. Проте в Чикаго жінка не прожила і місяця – вона померла незабаром після переїзду. Ця звістка стає ударом для Скітер. Адже вона так любила Константайн! Вона глянула на місіс Фелан новими очима, як і на все “вище товариство” білих. Невже ці люди можуть бути такі жорстокі? За порадою видавця цю історію дівчина також описує в своїй книзі.
Нарешті Скітер відправляє рукопис у Нью-Йорк. Її або схвалять, або відкинутий. Чекаючи вердикту, дівчина допомагає доглядати за смертельно хворою матір’ю. Її роман зі Стюартом, родичем її вже колишньої подруги, поступово розвивається. Однак навряд вона розповідає йому про свою книгу, Стюарт вирішує розірвати заручини.
В цей час приходить відповідь з Нью-Йорка. Книгу опублікують! Звичайно, в маленькому містечку Джексона деякі здогадуються про те, хто написав книгу і хто був її співавторами. Проте час все розставляє по своїх місцях.
Скітер їде в Нью-Йорк, Мінні йде від чоловіка, який нещадно бив її, а Ейбілін, звільнена з попереднього місця роботи, починає вести колонку в газеті, присвячену домашнім справам. Книга ж поступово набирає популярність.
Відгуки про книгу “Прислуга” Стокетт
Мабуть, ця книга одна з небагатьох, яка викликала таку велику кількість відгуків. І майже всі позитивні. Тому що це твір неможливо не закохатися. Воно унікальне і єдине в своєму роді.
Щоб читач міг оцінити масштаби його принади, тут і далі будуть наведені цитати з книги “Прислуга” Кетрін Стокетт.
Книга в книзі
Читачі стверджують, що зустріти в творі опис того, як створювалася книга, вельми цікаво і незвично. Такий сюжетний поворот зустрінеш нечасто. А адже це так цікаво – спостерігати, як у маленькому світі, яким є книга, створюється інша книга, і яких зусиль вона стоїть письменнику. Мабуть, настільки об’ємного і яскравого написання її не зустрінеш ні в одному творі.
Актуальність
В Америці дуже гостро стоїть тема расизму навіть зараз, через 58 років після описуваних у книзі подій, американці пам’ятають все, що відбувалося тоді. Однак не тільки тема расової нерівності присутня в книзі. Це істинно жіноче твір, в якому Кетрін Стокетт показала всю тяжкість життя прекрасної половини людства у всій її непривабливій красі.
– Щоранку, поки не помреш і тебе не закопають у землю, тобі доведеться приймати це рішення. – Константайн сиділа так близько, що я могла розгледіти пори на її чорній шкірі. – Тобі доведеться запитувати себе: «чи я Збираюся повірити в те, що сьогодні ці дурні скажуть про мене?»
Ейбілін самотня. Вона продовжує страждати від втрати сина і буде страждати все життя, поки вона не обірветься. Адже біль від втрати дитини кровоточить серце матері безперервно. Це добра жінка все своє життя присвятила дітям панів, яких любила, як рідних. Що ж вона бачила у відповідь? Зневага, недовіра і навіть ненависть.
Згадую, як Малятко відшльопали з-за мене. Згадую, що вона слухала, як міс Лифолт назвала мене брудною, заразною. Автобус мчить на Стейт-стріт. Ми перетинаємо міст Вудро Вільсона, і я стискаю щелепи з такою силою, що ледве зуби не ламаються. Відчуваю, як гірке насіння, оселилося в мені після смерті Трилора, все росте і росте. Хочеться закричати так голосно, щоб Дівчинка почула мене, що бруд – він не в кольорі шкіри, а зараза – не в негритянської частині міста.
Не можна не згадати і про маленьку Мей Моблі, яка позбавлена любові і ласки батьків, відчайдушно шукає її у служниці. У багатьох читачів (відгуки про роман “Прислуга” відзначають це саме нещасний дитина викликав сльози на очах.
Мінні також по-своєму нещасна. Мало того, що вона не може знайти спільну мову ні з однією з “білих леді” з-за гострого мови та зухвалого характеру, вона ще й нещасна в шлюбі. Чоловік п’є і б’є її. Вони зовсім чужі люди. Але Мінні не сумує. Вона сповнена жаги до життя, яка не дозволяє їй зануритися у в’язке болото депресії.
Цей момент Стокетт, ймовірно, запозичила з біографії Деметри. Її чоловік також не дуже добре ставиться до неї, тому вона ніколи не розповідала про нього.
Далеко не кожна жінка зважиться кинути чоловіка і залишитися однією з п’ятьма дітьми. На жаль, сьогодні жінки все частіше жертвують власними інтересами, віддаючи їм повну сім’ю. Однак це в корені помилкове рішення, адже воно призводить дітей до психічних травм, а матерів – до межі нервового зриву. Але наша героїня Мінні відрізняється чудовим почуттям гумору, яке не дає її оптимізму згаснути.
Та вона на перекличці в дурдомі першої висловлюється.
При цьому у деяких читачів персонаж Мінні викликав двояке почуття. З одного боку, вона терпить зарозумілість і самодурство господарів, що ніяк не може додати їй доброти та ввічливості; з іншого – вона дуже шкідлива особа, яка не цінує доброго до себе ставлення Селії.
Юджиния, яку всі називають просто міс Скітер, – дівчина дуже закомплексована і нещасна. Їй все життя нав’язували, що леді повинна бути тендітною і мініатюрною, а не високою і стрункою. Переконували, що вона зобов’язана шукати чоловіка, а не мріяти стати письменницею. Мама все життя була незадоволена нею, що викликало у дівчини патологічну невпевненість у собі.
Суспільство нав’язує їй кордони, які в неї багато років не вистачало мужності переступити. Але вона довела, що вона дуже сильна особистість, якій байдуже думка оточуючих. Юджиния навчилася носити короткі сукні, чинити так, як їй хочеться, і писати те, що для неї дійсно важливо. І навіть догляд коханого вона сприймає спокійно, так як розуміє, що зустрічалася з ним швидше на догоду матері.
Селія Фут також по-своєму нещасна жінка. Вона вийшла заміж, у неї є любов чоловіка і фінансова незалежність. І ця людина з дивним терпінням ставиться до неї. Однак десь всередині Селія залишається дівчинкою, яка виросла в одному з найнебезпечніших районів міста. “Білі леді” не приймають її в свій тісне коло, вона відчуває себе покинутою і самотньою. Викидні, які слідують один за іншим, занурюють її у в’язку депресію.
Реалістичність
У своїх відгуках про книгу “Прислуга” читачі зазначають, що книга неймовірно реалістична. Так, деякі вважають, що персонажі надто перебільшені, однак, читаючи книгу, хіба можна погодитися з цією думкою? Простий мова оповіді не здається відштовхуючим, навпаки, він лише додає реалістичності твору. Читач наче розмовляє з персонажами – і від цього вони здаються йому ще рідніше і ближче.
Реалістичність прозирає в кожному реченні книги “Прислуга”. У відгуках читачі вказують на моменти, які роблять її по-справжньому живою і зрозумілою. Наприклад, момент, коли Селию Фут вирвало прямо перед гостями на одному зі світських вечорів. Сцена, коли потенційний наречений Юджинии напивається прямо в ресторані і задивляється на грудастих молодих жінок. Саме таким чином автор показує, що всі персонажі книги далеко неідеальні. У них є як позитивні, так і негативні риси.
Тут немає і романтичного хеппі-енду. Ймовірно, саме тому, що автор книги “Прислуга” прагнула показати життя маленького містечка штату Міссісіпі у всій його красі і потворності. Життя героїнь змінилися на краще, але вони не перетворилися в казку. Закриваючи книгу Кетрін Стокетт “Прислуга”, у відгуках помічають читачі, відчувається, що це ще не кінець. І десь там, в маленькому книжковому світі, Скітер продовжує писати книги, які набирають популярність, Мінні все так само готує на кухні Селії Фут, а Ейбілін… можливо, няньчить дев’ятнадцятого малюка?
Я завжди вважала, що божевілля страшно, похмуро і гірко, але виявилося, що, коли занурюєшся в нього насправді, воно м’яке і смачне.
Гумор
Багатьом читачам імпонує мову написання. Він ніби наближає їх до героїв книги. Вже саме виклад викликає бажання продовжувати читання, адже воно неймовірно легке. Хоча деяких читачів саме ця мова простої працьовитої жінки з народу відштовхнув на перших сторінках. Але потім вони настільки перейнялися панує в творі атмосферою, що перестали звертати уваги на цей прикрий нюанс. Проте слід врахувати, що писати про скрутному настільки простим і доступним язиком треба вміти. Тому лексикон зовсім не варто вважати недоліком цього твору. Ми радимо прочитати “Прислугу” Кетрін Стокетт на англійську для порівняння з перекладом.
—Груди— це для спальні і вигодовування дітей, а не для світських раутів.
— І що їй накажеш робити? Залишити груди вдома?!
Кетрін Стокетт поставила перед собою досить важку задачу. Вона хотіла показати не тільки трагічні ситуації, але і смішні. Адже наше повсякденне життя переповнена ними: сміх перемежовується зі сльозами, радість змінюється смутком. Тому, читаючи роман (особливо чутливі навіть примудряються поплакати), читач не відчуває давить вантажу проблем. Йому цікаво, а головне легко, дається освоєння книги. Для того щоб написати подібне твір, потрібно не тільки знання психології і навички письменства, але і відмінне почуття гумору.
Інструкція з Полювання на Чоловіка від місіс Шарлотти Фелан. Правило номер один: мініатюрну симпатичну дівчину прикрашають макіяж і хороші манери. Високу і невиразну – трастовий фонд. Я була зростанням п’ять футів одинадцять дюймів, але на рахунку в мене лежали двадцять п’ять тисяч бавовняних доларів, і якщо це не є справжня краса, тоді, боже правий, хлопець все одно недостатньо розумний, щоб стати членом сім’ї.
Відкритий фінал
Більшість читачів, які написали рецензії до “Прислузі”, звертають увагу, що відкритий фінал залишив масу питань. І якщо в деяких книгах він виглядає цілком логічно, то в даному творі залишає післясмак незавершеності.
Проте дане питання спірне, адже автор показала в останніх главах, яких змін у власних долі вдалося домогтися жінкам. І все завдяки їх самовідданості та загостреного почуття справедливості. Продовження очікувати не доводиться, адже книга виконала свою основну місію.
Надія
Твір змушує сподіватися на зміни на краще, яким би страшним і трагічним не було наше “сьогодні”. Кетрін Стокетт в романі “Прислуга” (відгуки вказують на це) торкнулася безліч тем, які викликають гостре почуття співчуття, але при цьому вміло розбавила їх теплими і добрими моментами. Багато пишуть про те, як має бути, стверджують читачі у своїх відгуках про книгу “Прислуга”, але ніхто ще досі не написав, як цього досягти досконалості. У Кетрін це вийшло. Вона буквально надала читачам інструкцію, що потрібно робити, для того щоб домогтися намічених цілей. Незважаючи на відкритий фінал, у читача залишається приємне відчуття надії на те, що все буде добре.
А ви зрозуміли суть прочитаного?
Яка основна ідея твору? За словами самої письменниці:
У “Прислузі” є момент, яким я щиро пишаюся: “Хіба не в цьому основна ідея нашої книги? Щоб жінки зрозуміли: ми просто дві людини. Не настільки багато що нас розділяє. Між нами не така вже й велика різниця. Зовсім не така значна, як мені уявлялося”.
Саме бажання показати, що білі і кольорові люди насправді нічим не відрізняються один від одного, сподвигло Кетрін Стокетт написати роман.
Всім відомо, що у 1865 році було скасовано рабство, темношкірих людей були дарована права, проте багато з них залишилися невизнаними. Трагедія рабства закінчилася тоді, але на усунення її наслідків знадобилося ще 150 років.
Так, в 1940 році лише 5 % темношкірих мали право голосу на виборах. До 1967 року міжрасові шлюби були суворо заборонені, а проживання під одним дахом з афроамериканцем викликало негайну реакцію поліції під соусом “порушення громадського порядку”. Видатний вчений Ч. Дрю, який відкрив плазму крові, помер просто на порозі лікарні після автомобільної аварії – у госпіталі відмовилися прийняти “чорного” в лікарню “білих”.
Недарма нацистський ідеолог Альфред Розенберг ставив у приклад Німеччини американські расові закони, оскільки “між білими і кольоровими існує непрохідна перешкода”.
Втім, проблеми чорношкірих лікарів мало кого хвилювали. Це ж була така рідкість. Тільки 5 % негрів в 1940 році закінчували середню школу. Більшість негрів на півдні виступали в якості орендарів. Землевласник постачав їх землею, насінням, інструментами і худобою, за що орендарі повинні були віддавати значну частину врожаю. Робота проходила під конвоєм наглядачів. Часто негрів, які працювали на землі, заковували в кайдани. Продукти вони могли купувати тільки в господарській крамниці.
Кетрін Стокетт народилася в 1969 році. І хоча істотний прогрес у подоланні расизму в США намітився в 1960-ті роки, коли в результаті успіхів руху боротьби за громадянські права були прийняті суттєві політичні та соціально-економічні заходи, відгомони расизму все ще було чути дуже добре. Десь воювали за права і рівність темношкірих, але в маленьких містах всі ці акції були дуже далекими. Зате в таких містечках відмінності між білим і кольоровим населенням були дуже помітними.
Потворність живе всередині. Бути потворою значить бути гидким, злою людиною.
Проте не тільки в міжрасових проблеми полягає ідея роману. “Прислуга” Кетрін Стокетт ніби нагадує нам про те, що люди не мають права ставитися до кого-то з зневагою. Контролювати і вирішувати чужі долі. Навіщо, заради чого вони ускладнюють собі життя злістю і ненавистю, підлістю і підступністю? Адже це їм, а не комусь іншому, все життя доведеться жити з собою. Саме ці думки відвідали Кетрін, після того як вона дізналася про теракт, що стався у вересні 2001 року. Хтось жорстокий вирішив долі ні в чому неповинних людей: одних повбивали, інших покалічили. За що? Несправедливість, жорстокість і зарозумілість – це те, з чим стикається кожен з нас. Але якщо ми будемо вести себе так само, ніколи нічого не зміниться. Зміни починаються з нас самих, а не з сусідки або шкільної подруги.
Книга висвітлює й інші питання – проблеми суспільства, які з кожним роком стають все гострішими. Чому натовп сліпо слід написаним кимось правилами (ніхто навіть не пам’ятає, ким), немов стадо, в той час як кожна людина є особистістю з власним судженням? Пані з вищого суспільства, багаті і розбещені, вважають себе царицями в своєму маленькому маленькому світі і старанно копіюють один одного. Однак насправді їх життя абсолютно позбавлена сенсу і радості. Люди, які їм прислуговують, набагато жвавіше і краще їх. Однак гроші і положення вирішують все. Чорношкірих слуг вони вважають нічим не краще бруду.
Треба мати величезну мужність і силу волі, для того щоб ціною втрат намагатися щось змінити. Це дуже важкий і тернистий шлях, який загрожує численними наслідками. Тому далеко не всі наважуються йти по ньому. Адже суспільство, по суті, продовжує, як і в Середньовіччі, ділити людей по вірі, кольором шкіри і кількості грошей. Хіба це не всесвітня трагедія людства?
Екранізація роману
У 2011 році вийшов фільм, заснований на історії Кетрін Стокетт. Головні ролі були зіграні Еммою Стоун, Октавией Спенсер, Віола Девіс, Брайс Даллас Хауард і Джесікою Честейн.
Фільм зібрав у США 169 мільйонів доларів. Слід зауважити, що питання расової дискримінації завжди знаходять відгук у серцях сучасних громадян Америки.
Цікаві факти про фільм, ймовірно, будуть цікаві читачеві:
Фільм увійшов в топ-250 на сайті КиноПоиск. Фільм, заснований на книзі Кетрін Стокетт “Прислуга”, отримав позитивні відгуки. При цьому багато глядачі стверджують, що картина поступається книзі жвавості й гуморі. Вона була знята в жанрі драми, тому більший відгук знайшов саме в жіночих серцях. Актори чудово впоралися зі своїми ролями, гра їх прониклива і достовірна. І навіть якщо, читаючи книгу, ви представляли їх зовсім іншими, фільм однозначно варто подивитися.
Схожі книги на книгу “Прислуга”
Безумовно, це не весь список таких творів.
Отже, сьогодні ми розглянули відгуки про книгу “Прислуга” Кетрін Стокетт.
