Життя геніїв, таланти яких немов даровані вищими силами і здатні впливати на уми кількох поколінь вперед, для нас багато в чому незрозуміла і загадкова. Як народжуються ці передові ідеї і думки? Як створюються багатовікові шедеври, які досі змушують наші серця тремтіти, а душі оновлюватися? У романі німецького письменника Фейхтвангера «Гойя, або Тяжкий шлях пізнання» як раз відкривається ця завіса таємницею життя людини, який справив відчутний вплив і на сучасників, і нащадків.
Історія чи вигадка?
В основі твору лежать реальні події XVIII століття і особи, які у той час вершили долю держави. Політичні інтриги, маніпуляції та гри, розкіш з загрозою опали, коханці і пристрасть — все це невід’ємні складові правління іспанського короля Карла IV і королеви Марії-Луїзи. У центрі цієї сум’яття, на перетині інтересів знаті, церкви і робочих селян знаходиться він, Гойя — безсумнівний талант свого століття, визнаний геній.
Крізь призму свого мистецтва він смів викривати пороки і капризи, створюючи одночасно і притягають, і огидні твори мистецтва. І ось тут Фейхтвангер у “Гойю” вплітає вигадка, нитки якого тісно пов’язані з історичними фактами та особами, формує цілісну картину, нездатну залишити нас байдужими так само, як і полотна самого майстра.
Художник і політика
Талант простого хлопця з сім’ї середнього достатку не ставилося під сумнів, але шлях до загального визнання не був легким. Вперте заперечення Гоей канонів класицизму і академізму могло зіграти злий жарт і налаштувати проти художника інквізицію. Але старої школи довелося змиритися з новим баченням аж до призначення майстра директором Королівської академії. Навіяна роботами передових письменників і діячів мистецтва, в повітрі вже тоді виникла потреба скинути кайдани забобонів, оновитися і прогресувати.
Гойя у Фейхтвангера — художник з невичерпною жагою нового. Його талант часом тільки міцніє і розвивається, обростаючи новими гранями і змістом, що не могли не помітити вищі особи держави. Незаперечним фактом є те, що майстер був наближеним до королівської подружжю, будучи її придворним живописцем. Він написав безліч портретів всієї вищої знаті. Сам того не бажаючи, Гойя цілком міг бути задіяний у політичних інтригах, плентаються в кулуарах розкішних палаців.
Так породжувалася подвійність його особистості. Простий роботяга, який бився за свій хліб, зубоскалил, лихословив, погрожував, відстоюючи місце під сонцем, “уживався” з обласканим знаттю живописцем, мали найближчий доступ до правителів країни. І саме ця внутрішня боротьба протилежностей, посилена талантом і божевіллям, будила в Гойї почуття справедливості і пекучий біль за долю країни, яка отримувала рани від дій інквізиції. Незважаючи на небезпеку мати думку, відмінну від визнаного, Гойя посмів висловити його в своїх картинах, де сцени побутового життя зображені і привабливими, і відразливими.
Жінки і майстер
Порочність і пристрасть червоною ниткою проходять через “Гойю” Фейхтвангера. Ці емоції, які художник з лишком отримував від фатальних жінок свого часу, породжували в ньому божевілля, але надихали на кращі картини. Любов йшла поруч з ненавистю, на рівних правах вони впливали на душу художника, руйнували його розум і душу. Але саме в період глибинних і диких переживань майстер міг створювати шедеври, виконані новаторськими техніками, виплескуючи на полотна і біль, і щастя, які були нерозлучні в його долі.
Та й сама Іспанія тут в ролі жінки. Вона — маха. Смілива, груба, зухвала, безстрашна, пристрасна і зухвала — впивається в душу так, що залишається там навічно.
Такою і була кохана Гойї в романі Фейхтвангера. Їх зв’язок історично не підтверджено, про неї можна було лише здогадуватися з робіт майстра. Це була небезпечна жінка, оказывавшая незабутнє вплив своєї порочністю, хтивістю і непокорою, які так надихали художника, але роз’їдали його душу.
Безумство і талант
Основним протестом проти закостенілих середньовічних статутів і порядків були останні картини Гойї, які зображували сцени приватного життя і одночасно були уособленням усіх пороків і бруду, які царювали в Іспанії. Майстер же віддавався почуттів аж до крайнощів, і з віком його початок долати те божевілля, яке немов провокувало демонів не тільки в його голові, але і серед людей.
Таким бачить Фейхтвангер Гойю — людиною, чувствовавшим світ і оточуючих інакше. Це художник відображав у своїх полотнах, які досі породжують в нас жах, але змушують дивитися вглиб себе. Усвідомлення того, що божевілля і страхи все сильніше поглинали душу художника, руйнували її болем і стражданнями, роблять його ще більш привабливим, глибинними, наповненими змістом.
Цінність
Живописець у романі — неідеальний чоловік, справжній іспанець, якому не байдужа доля своєї країни. Свою гарячність і щирість Гойя передає майбутнім поколінням через свої картини. Його пристрасна натура допомагала створювати розбурхують речі, адже без зломлених засад не буде і новаторства.
Тому для Ліона Фейхтвангера “Гойя” — головний твір за всю його літературну кар’єру. А якщо до цього твору, ви не були знайомі з полотнами художника, то тепер захочете дізнатися, як виглядала ця зранена, глибока, любляча душа, зрозуміти майстра, побачити його демонів, щоб боротися зі своїми.