Розвиток дитини є важливим етапом становлення самодостатньої особистості. Саме в ранньому віці (до періоду статевого дозрівання) формуються основні життєві навички, закладаються основні знання про навколишньої дійсності і найбільш швидко засвоюється нова інформація.
Інтелектуальний розвиток дитини: поняття
Психологи і педагоги в спеціалізованій літературі ведуть суперечки про сутності інтелектуального розвитку. Є думка, що це певна сума умінь і знань або здатність ці знання і навички засвоювати, знаходити рішення в нестандартних ситуаціях. У будь-якому випадку інтелектуально-пізнавальний розвиток дитини однозначно не можна визначити заздалегідь: темпи можна прискорити, сповільнити, частково або повністю зупинити на якомусь етапі (залежно від обставин).
Багатогранний і складний процес, пов’язаний з розвитком різних аспектів особистості, є важливою частиною загального розвитку, підготовки дитини до школи і подальшого життя в цілому. Здійснюється інтелектуальний і фізичний розвиток дитини внаслідок впливу умов і обставин навколишнього середовища. Провідна роль у цьому процесі (особливо що стосується дітей дошкільного та молодшого шкільного віку) відводиться систематичному вихованню.
Інтелектуальне виховання дитини
Педагогічний вплив на підростаюче покоління з метою розвитку інтелекту називається інтелектуальним вихованням. Це систематичний і цілеспрямований процес, який передбачає оволодіння суспільно-історичним досвідом, який накопичений старшими поколіннями, представленим в навичках і уміннях, знаннях, нормах і правилах, оцінках.
Інтелектуально-творчий розвиток дітей включає цілу систему різноманітних методів, засобів, створення оптимальних умов. В залежності від віку дитина проходить кілька стадій. Наприклад, наприкінці першого року життя більшості малюків властиве наочно-дієве мислення, тому що вони поки що не оволоділи активної промовою. У такому віці дитина знайомиться з навколишнім середовищем через тактильне вивчення різних предметів.
Послідовність етапів розвитку
Кожен попередній етап розвитку дитини створює фундамент для наступного. По мірі оволодіння новими навичками старі не забуваються і не перестають використовуватися. Тобто якщо дитина вже навчився, наприклад, самостійно зав’язувати шнурки, то «забути» це дія він не може (крім випадків важких захворювань і травм, що впливають на роботу мозку), а будь-які відмови можуть сприйматися батьками як капризи.
Складові інтелектуального розвитку
Інтелектуальний і моральний розвиток дітей досягається різними педагогічними і виховними методами. Значну роль у цьому процесі відіграють сім’я (бажання та можливість батьків займатися дитиною, сприятлива атмосфера) і школа (навчальні заняття, різні види діяльності, спілкування з однолітками та взаємодія в соціумі).
Батькам, вихователям і вчителям, а також всім іншим особам, задіяним у процесі навчання і розвитку, необхідно заохочувати активність дитини, прагнення пізнавати нове. Дуже продуктивною виявляється спільна діяльність. Потрібно підібрати цікаве для обох (і дитини, і дорослого) заняття, цікаву інтелектуальну задачу і спробувати її вирішити.
Важливим аспектом інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку та молодшого шкільного є творчість. Але обов’язковою умовою вважається те, що дитина повинна отримувати задоволення від процесу пізнання і творчості. Якщо завдання виконуються з метою заробити якусь нагороду, зі страху бути покараним або з послуху, то це не має ніякого відношення до розвитку інтелектуальних здібностей.
Гра є для дитини одним з найважливіших видів діяльності. Саме в процесі гри можна прищепити інтерес до навчання, творчої і пізнавальної діяльності, розкрити артистичні здібності. Зазвичай гра виробляє вміння довше концентрувати увагу і активно діяти. Тематичні ігри вимагають уяви, спостережливості і розвивають пам’ять, а ліплення і малювання корисні для розвитку дрібної моторики і відчуття прекрасного.
Емоційний розвиток дитини до півтора років
Інтелектуальний розвиток дитини від народження до трьох років будується на емоційному сприйнятті навколишнього світу. Інформація засвоюється тільки через емоційні образи. Це формує подальшу поведінку дитини. В такому віці необхідно прагнути зберігати в сім’ї доброзичливу атмосферу, позитивно впливає на школяра.
Стрибок у фізичному і розумовий розвиток відбувається у віці 1,5-2 років. В цей час дитина вчиться говорити, дізнається значення багатьох слів, може пояснюватися з оточуючими. Дитина може складати пірамідки і вежі з кубиків, добре управляється з ложкою і може самостійно пити з чашки, одягатися і роздягатися, вчиться зав’язувати шнурки, застібати ґудзики та застібки-блискавки. Помітно змінюється характер.
Логічна модель засвоєння інформації
З півтора до п’яти років настає новий етап, рівень інтелектуального розвитку дитини підвищується. Активно формуються основні життєві навички, з’являється здатність засвоювати музичні тони, художній образи, розвиваються логічне мислення. Сильно стимулюють розвиток дитини інтелектуальні ігри, наприклад, логічні завдання, конструктори і пазли. Цей вік відмінно підходить для освоєння різноманітних творчих занять, активного читання книг і навчання іноземної мови. Дитина вбирає знання, прагне розвиватися і швидко сприймає нову інформацію.
Мовна модель розвитку дитини-дошкільника
В інтелектуальному розвитку дітей дошкільного віку (4-5 років) важливим етапом стає той момент, коли дитина починає сприймати і запам’ятати інформацію, проговариваемую вголос. Практика доводить, що дошкільник може вивчити іноземну мову набагато швидше, ніж дорослий. Тому багато батьків по максимуму користуються цим плідним часом, щоб спрямувати енергію малюка в корисне русло.
Корисними заняттями будуть читання книг, розмови про навколишній світ (період «чомучки» ще не закінчується), заучування коротких віршів на пам’ять. Батькам потрібно підтримувати постійний контакт з дитиною, знаходити відповіді на всі питання і підбирати корисні варіанти проведення часу (бажано спільного). Не втрачає актуальності й емоційна підтримка, похвала за досягнення.
Між трьома і шістьма роками доцільно використання головоломок, самостійне або спільне з дитиною рішення інтелектуальних. Інтелектуальний розвиток дитини не зводиться до навчання конкретним навичкам (читання, письма, рахунку), тому що сучасному поколінню для успішного навчання і подальшого життя необхідно мати добре тренированную смислову пам’ять, розвинене логічне мислення та стійку увагу. Це складні психічні функції, які потрібно починати формувати у старшому дошкільному віці.
Завдання розумового виховання дошкільників
В процесі інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку досягається кілька педагогічних завдань, серед яких слід перерахувати:
- розвиток розумових здібностей;
- формування загального уявлення про норми та правила, що регулюють суспільні відносини (взаємодія між дітьми, дітьми і дорослими);
- розвиток складних психічних процесів (мовлення, сприйняття, мислення, відчуттів, пам’яті, уяви);
- формування уявлень про навколишній світ;
- розвиток практичних умінь і навичок;
- формування різних способів розумової діяльності;
- становлення грамотної, правильної і структурованої мови;
- розвиток розумової діяльності;
- формування сенсорного сприйняття.
Моделі розвитку дітей дошкільного віку
Особливості інтелектуального розвитку дитини індивідуальні, але багаторічний педагогічний досвід дослідників (вихователів, вчителів і психологів) дозволив виділити основні моделі. Розрізняють емоційну, мовну і логічну моделі розвитку.
Діти, які розвиваються переважно за емоційною моделі, зазвичай більш сприйнятливі до критики, потребують схвалення і підтримки, успішні і гуманітарних науках і творчої діяльності. Логічна модель передбачає вміння вирішувати логічні завдання, визначає схильність до точних наук і сприйнятливість до музичних творів. Мовна модель розвитку визначає здатність дитини добре запам’ятовувати інформацію на слух. Такі діти люблять читати книги і розмовляти на задані теми, добре справляються з гуманітарними науками і вчать іноземні мови, завчають вірші.
Щоб виростити розвинену особистість, підготовлену до подальшого життя, батькам важливо брати активну участь в процесі інтелектуального розвитку дитини, не покладаючи всю відповідальність на освітній (виховне) установа, вчителів і вихователів чи інших осіб (бабусь і дідусів). Необхідною умовою є всебічний вплив на свідомість підростаючого покоління, які може здійснюватися в процесі гри, спільних розвиваючих занять або просто продуктивного спілкування.
Теорія інтелектуального розвитку Піаже
Швейцарський філософ і біолог вважав, що мислення дорослого відрізняється від мислення дитини більшою логічністю, тому саме розвитку логічного мислення потрібно приділяти значну увагу. Жан Піаже у різний час виділяв різні стадії інтелектуального розвитку, але найчастіше класифікація включала чотири послідовних етапи: сенсомоторна стадія, доопераційну, стадія конкретних операцій і формальних операцій.
У період сенсомоторної і доопераційного стадій судження дітей категоричні, одиниці, не пов’язані логічним ланцюжком. Центральної особливістю періоду є егоцентризм, який не варто плутати з егоїзмом. Вже починаючи з семи років у дитини починає активно формуватися понятійне мислення. Тільки до дванадцяти років або трохи старше починається стадія формальних операцій, яка характеризується здатністю до комбінаторного мислення.
Діти з порушеннями інтелектуального розвитку
Відповідним медичним терміном «розумова відсталість» в педагогіці є поняття «інтелектуальна недостатність». Для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку створена спеціальна освітня система, існують окремі школи і дитячі будинки, але в ряді випадків сьогодні застосовується інклюзивне навчання (спільне з дітьми без інтелектуальної недостатності).
Типовими проявами зниженого рівня функціонування психічних процесів, спрямованих на пізнання навколишнього світу і послідовний розвиток, є недоліки мнемической діяльності, зниження показників словесно-логічного мислення, труднощі розуміння і сприйняття, переважання наочно-образного мислення перед абстрактно-логічним, недостатня кількість знань і обсяг уявлень для певного віку.
Причини виникнення недостатності
Інтелектуальна недостатність є наслідком поєднання органічного і соціального факторів. У першому випадку мова йде про особливості функціонування окремих структур головного мозку, викликаних ушкодженнями, травмами, вродженими або набутими захворюваннями. Група вторинних причин — це особливі умови розвитку (насильство в сім’ї, конфлікти, бездоглядність, алкоголізм батьків, зневажливе ставлення до дитини).
Навчання особливої дитини
Цілеспрямований розвиток дитини з інтелектуальною недостатністю більш значуще, ніж навчання його нормально розвивається однолітка. Це обумовлено тим, що діти з вадами мають менше можливостей самостійно сприймати, зберігати і надалі використовувати отриману інформацію. Але для досягнення успіху важливо не будь, а спеціальне організоване навчання, яке спрямоване на формування позитивних рис особистості, дає коло необхідних практичних умінь і навичок, основних знань, необхідних для існування в сучасному світі, передбачає корекцію наявних недоліків.
