Етимологія
За походженням клеврет – це старославянизм, міститься в російській літературній мові. Етимологічно він сходить до народнолатинскому collivertus, яке походить від латинського collibertus. Значення останнього – це: «товариш-громадянином», «той, хто отримав свободу разом з ким-небудь».
Воно утворене з двох частин. Перша з них – це форма cum, яка має варіанти co, com -, con, і означає «разом», «з». Друга частина – це дієслово liberāre, значення якого «звільняти». Він походить від прикметника liber, яке перекладається, як «вільний», вільний, і утворене від праіндоєвропейської форми leudheros.
В старослов’янській мові слово мало такі значення, як «товариш», «товариш». За визначенням, поданим у словнику А. X. Востокова, клеврет – це «сослужебник». В рукопису під назвою «Лексикон вокабулам новим», створеному за дорученням і за особистої участі Петра I, зафіксовано, що колега – це «товарыщь, клеврет».
У давньоруській мові досліджуваний термін вживався у значеннях: «товариш», «дружинник», «учасник у якійсь справі». Тобто в ньому не спостерігалося ніякого пейоративного, осудливого відтінку. У тлумачних словниках, відносяться до XVIII століття, він розглядається в якості високого книжкового синонім слова «товариш», що відноситься до побутових.
Таким чином, після століть слово, що означало товариша, набуло явно виражений негативний відтінок.
