Рівень життя
Рівень життя в Камбоджі недостатньо високий. 80% жителів країни зайняті сільськогосподарською діяльністю. Близько 70% населення Камбоджі мають освіту. Однак все одно рівень життя тут досить низький. Давайте звернемося до відгуками людей, які живуть в Камбоджі.
Для початку слід зупинитися на супермаркетах, так як їжа завжди цікавить людину в першу чергу. Багато хто скаржиться, що асортимент у магазинах невеликий, хоча і ціни не кусаються. Тому більшість набувають необхідні продукти на ринках, які не відрізняються красою: мухи, штовханина, кишки і несвіже м’ясо на прилавках здатні зробити з вас вегетаріанця.
У великих містах багато місцевих камбоджійці знають англійську. По суті, лише ті, хто добре на ньому говорять, що працюють в туристичній сфері і мають стабільний фінансовий дохід, так як з роботою в країні важко, та й зарплати дуже невисокі. Середня зарплата становить 200 доларів. До речі, гроші Камбоджі називаються риелями. Курс долара до риелю на сьогодні становить 1:4000. Однак туристи стверджують, що місцева валюта перебуває в рівних умовах поводження з доларами.
Рівень охорони здоров’я дуже низький. Так, відвідали Камбоджу скаржаться на нестачу кваліфікації лікарів. Лікарні обладнані бідно, особливо в порівнянні з тайськими, які американці вклали чимало коштів. На серйозну медичну допомогу розраховувати не доводиться. Заможні камбоджійці при необхідності звертаються у приватні клініки, однак люди з більш низьким доходом не можуть дозволити собі подібну розкіш. В деяких селах турбота про здоров’я людей лежить на плечах знахарів і фельдшерів.
Проблеми зі зв’язком також присутні. Кілька років тому інтернетом користувалися близько 10 000 жителів країни. Однак туристи скаржаться на низьку якість з’єднання, яке постійно переривається.
Освіта тут недороге за нашими мірками, але далеко не всі можуть собі його дозволити. Держава відводить потреб навчальних закладів всього 1% від загальної суми бюджету країни. У результаті вчителі отримують вельми скромну зарплату, а умови в школах не найкращі. В університетах ситуація настільки ж сумна. Викладачі у зв’язку з невисокою оплатою не прагнуть підвищувати рівень своїх знань. У вузах лише 10% вчителів мають докторський ступінь. Студенти, отримуючи бюджетні місця, навіть не думають про будь-які грошові виплати – у держави немає грошей.
В результаті спостерігається наступна ситуація: присутній високий ризик безробіття і не менш високий рівень недостатньо кваліфікованих фахівців.
