Еміграція
В той час більшовики піддавалися гонінням, торкнулися вони і Покровського. Історик провів за кордоном з 1908-го по 1917 рік. Спочатку він переїхав до Фінляндії, а звідти емігрував до Франції. Деякий час разом з Богдановим перебував у групі “Вперед”, потім вийшов з неї, заявивши, що стає позафракційним соціал-демократом. З 1913 року співпрацював з Троцьким, який намагався примирити більшовиків з меншовиками.
У 1914 році висловлювався за перетворення Першої світової війни у війну проти буржуазії, а не між народами. При цьому в еміграції він активно займався наукою. З 1910-го по 1913 рік вийшов головний праця історика Покровського – “Російська історія з найдавніших часів” в 5 томах. Це перше систематичне марксистське дослідження історії Росії починаючи з первісних часів і закінчуючи кінцем XIX століття. Слідом був надрукований його “Нарис історії російської культури” в 2 томах. У цих роботах історик Михайло Покровський розвиває теорію “торгового капіталізму”, вважаючи її особливою формацією у вітчизняній історії.
В основі його історичного аналізу покладена марксистська основа формацій в економіці і суспільстві. Історик Михайло Покровський став першим, хто почав розглядати історію Росії з погляду їх чергувань. Він доводив, що історичний розвиток грунтується на соціально-економічних процесах, при цьому він звертався до теми боротьби народних мас. Історик М. Н. Покровський оскаржував поширене уявлення про “мирний” характер вітчизняної історії, акцентуючи увагу на зовнішніх і внутрішніх конфліктах Росії. Зокрема, вказуючи на загарбницьку політику імперської влади. Він постійно полемізував з колегами про відсутність феодалізму в Росії, землеробства Стародавньої Русі, закріпачення всіх станів. Він критикував ідею збирання Московським князівством централізованого держави, також не був схильний ідеалізувати постать Петра I.
