Критерії істини
Однак для того, щоб зрозуміти, чи є те або інше знання істинним, недостатньо простого визначення. Саме тому виникла потреба уточнення цього поняття та виділення критеріїв істини.
Існує кілька основних підходів до вирішення цього питання.
1. Сенсуалізм
Эмпирики вважали, що людина пізнає навколишній світ в першу чергу за допомогою органів почуттів. Сама людина, його свідомість розглядалася як сукупність його відчуттів, а мислення – як його похідна.
Основним критерієм істини вони вважали чуттєвий досвід.
Недоліки цієї точки зору досить очевидні. По-перше, органи почуттів далеко не завжди здатні передати інформацію про навколишній світ точно, а значить, вони не можуть бути достовірним джерелом. До того ж, не всі наукові теорії можна перевірити на досвіді, що особливо актуально в даний час, коли наука досягла свого нового рівня.
2. Раціоналізм
Існує зовсім протилежна точка зору. Згідно раціоналістам, саме розум – основний критерій істини. За ідеал знання вони брали математику і логіку, з їх чіткими і точними законами. Тут, однак, існувало серйозне протиріччя – раціоналісти не могли обгрунтувати походження цих фундаментальних принципів і вважали їх «вродженими»
3. Практика
Виділяється ще один критерій істини в обществознании. Якщо знання є істинним, воно повинно підтверджуватися на практиці, тобто відтворюватися в одних і тих самих умовах з одним і тим же результатом.
Існує парадокс, який полягає в нерівноцінності підтвердження і спростування дій. Науковий висновок може бути підтверджено безліччю експериментів, однак якщо хоча б один раз його результати будуть іншими, це твердження вже не може бути істинним.
Наприклад, у середньовіччі вважалося, що існують тільки білі лебеді. Ця істина легко підтверджувалася – люди бачили навколо себе безліч птахів з білим оперенням і ні однієї з чорним. Але після відкриття Австралії на новому материку були виявлені саме чорні лебеді. Таким чином, знання, що, здавалося б, було результатом багатовікових спостережень, було спростовано відразу.
