Формати
Можливість міжнародної координації політики бачать в різних інституційних форматах. Їх класифікують залежно від прийняття тих чи інших політичних рішень. Вони можуть бути централізованими за умови делегування учасниками своїх повноважень єдиному координуючий центру, а також децентралізованими, коли кожен з делегатів вирішує за себе.
Передбачається, що рішення кожен раз будуть прийматися на основі консенсусів і переговорів, грунтуючись на заздалегідь відомих і узгоджених правилах, які були прийняті всіма без винятку учасниками зобов’язань.
Сьогодні серед впливових міжнародних організацій є ті, які в змозі практично самостійно здійснювати централізовану координацію політики на основі заздалегідь прийнятих ними угод і правил. При цьому вони використовують делеговані повноваження і ресурси. До них, наприклад, можна віднести Світовий банк.
Інші координують політику решти учасників, ґрунтуючись на системі переговорів і угод, наприклад, Всесвітня торгова організація. Прикладом децентралізованої координації є саміти G20 і тому подібні. Така координація здійснюється на базі формальних угод. Яскравим прикладом можна вважати дії всіх політиків, які підписали Паризьку угоду по клімату.
