Цей генерал був чи не єдиним серед всієї німецької верхівки, який тримався з гідністю на допитах і викликав мимовільну повагу у переможців. З військовою виправкою, він давав чіткі і точні відповіді, не піддаючись емоціям. Вважаючи себе справжнім солдатом і офіцером, він продовжував служити фюреру і після того, як зрозумів, що війна вже програна – саме так відчував поняття честі і вірності Альфред Йодль. Біографія і наміри цього офіцера завжди викликала багато питань.
Війна з Росією – це така війна, де знаєш, як почати, але не знаєш, чим вона скінчиться. Росія – це не Югославія, не Франція, де війну можна швидко довести до кінця. Простору Росії невимірні, і не можна було припустити, що ми можемо йти до Владивостока. (З допиту генерала Альфреда Йодля)
Чи розумів він всю сутність фашистської армії? Під час процесу один з обвинувачів, радянський полковник Покровський, запитує у генерала, чи знав він про звірства німецьких військових, зокрема, таких як повішення вниз головою, четвертування, тортури вогнем захоплених в полон ворогів. Йодль відповів: «Я про це не тільки не знав, але і не вірю в це».
