“Бери все, що хочеш, тільки перестань плакати”
Це 6-я фраза, яку не можна говорити дитині. Зрозуміло, що дитячі сльози та істерики – видовище не для слабкодухих людей. Але вам під силу впоратися з цим. Коли дитину залишають у спокої і заохочують за таку поведінку, рано чи пізно він починає використовувати цей метод для досягнення бажаного. Дитина стає маніпулятором, і батьки повинні потім платити за свою хвилинну слабкість з минулого.
Альтернатива: переключити увагу дитини на інший цікавий об’єкт і сказати йому: “Я розумію, що ти дійсно хочеш це, але ти знаєш, що тобі це не можна”. Якщо ця фраза не допомагає, потрібно дитину залишити, щоб батьки заспокоїлися. Зрештою, в самоті стає нудно істерити.
“Це ж дрібниця”
7-я фраза, яку не можна казати дитині, – знецінення його переживань. Батьки завжди повинні пам’ятати, що малюки надмірно емоційні, сприймають те, що відбувається, по-іншому, набагато ближче до серця. І те, що для нього так важливо, має так само сприйматися батьками. Так у родині вибудовуються стосунки, повні довіри. І в майбутньому дитині буде легко знайти спільну мову з іншими людьми, він не буде відчувати страх перед знайомствами, зможе відкриватися, ризикувати і досягати своїх цілей.
В критичні моменти батьки повинні дитини підтримувати і говорити йому: “Як я тебе розумію, ти засмучений, я б так само засмутилася”.
