Свобода духовного людини
У юристів є поняття «дух і буква закону». Оскільки кожен живе за тими законами, які він сформував у своєму «я», духовно-моральна людина буде надходити по духу закону, а не по букві. Приклад: одруженому людині співробітниця по роботі пропонує інтимну зустріч. Дружина про неї не дізнається. Який вибір він зробить?
Коли на людину діє якийсь спокуса, бездуховний піддається на нього і втрачає свою свободу – стає залежним від спокуси. Духовна людина не втратить волі, не спокуситься. Психіатри стверджують, що постійна боротьба з самим собою, щоб робити те, що не хочеться, призводить до неврозу. Тому духовність зберігає психічне здоров’я – людина робить те, що хоче, а хоче він слідувати моральним ідеалам. Він перестане поважати себе, якщо піде на поводу у бажань.
Право вибору
У всіх людей є право вибору, як жити, як діяти. Якими моральними цінностями володіти. Людина, яка прагне отримати те, що хоче, піклується лише про себе. Отримавши бажане, він не знаходить задоволення. Духовна людина думає не тільки про себе. Він бачить своє місце в суспільстві, свою роль у ньому. І співвідносить власні бажання з тим, що вище і важливіше його самого.
Для когось це служіння Богу, для когось- науці. Такі люди щасливі від того, що можуть дати – «блаженніше давати, а не отримувати», як записано в Діяннях 20:35. Ось які духовні люди.
