Психологи про духовність
З кінця дев’ятнадцятого століття в психології починається вивчення духовності як психологічної категорії. З’ясовували зв’язку так званих духовних видів діяльності, що становлять мистецтво та культуру, з психікою людини. Після були ще дослідження – духовність колективна, вища духовність як джерело творчого натхнення та інші. В результаті було встановлено, що духовністю людини є щось суб’єктивне. Її неможливо досліджувати з допомогою науки.
Було визначено, що духовність відрізняє людину від інших форм життя, несе соціальний характер. Людина може користуватися духовністю, і від того, якою мірою він це робить, він пізнає сенс свого життя та свою роль і місце в ній.
Зараз психологи вважають фізичну, матеріальну природу людини лише частиною його. Друга частина, не менш важлива – це духовність. Тобто сукупність її моральних і етичних цінностей. Розглядаючи людину як духовну істоту, стало можливим говорити про психології духовності.
