В умовних інтенсивного розвитку ринкової економіки, при постійно зростаючій конкуренції, з кожним днем потрібно все більше висококласних фахівців. Потрібні люди, які є не лише прекрасними виконавцями указів і загальноприйнятих схем. Зараз у суспільстві як ніколи відчувається потреба в новаторах, тобто тих працівниках, які здатні творчо вирішувати поставлені перед ними завдання. І це стосується не тільки сфери мистецтва. Неординарний підхід до здійснення своєї діяльності можуть проявляти фахівці будь-якої галузі. Безумовно, існують обдаровані люди, чиї природні здібності дозволяють їм постійно винаходити щось нове в їх професійній діяльності. Однак відсоток таких талановитих особистостей не настільки великий.
Тут на допомогу суспільному розвитку можуть прийти дослідницькі технології навчання.
Історія проблеми
Країни, які стали на шлях ринкової економіки багато років тому, зіткнулися з проблемою виховання творчої особистості набагато раніше, ніж наша держава. Західні педагоги минулого в один прекрасний момент поставили перед собою питання: чи можна прищепити людині прагнення діяти нестандартно і продукувати принципово нові ідеї? Багато фахівці дають на це позитивну відповідь. На їхню думку, необхідні якості особистості можна виховати, якщо використовувати дослідницьку технологію навчання.
Формулювання
Дослідницькими технологіями навчання прийнято називати такі способи передачі знань і вмінь, при яких учень не отримує нову інформацію в готовому вигляді. Замість цього педагог пропонує йому добути потрібні відомості в процесі вирішення конкретної задачі. Тобто школяру або студенту потрібно провести дослідження. Така технологія не є принципово новою. Першими про необхідність такого навчання заговорили американські педагоги. Вони ще в кінці 19 – початку 20 століття проводили експерименти з впровадження в освіту елементів дослідження. Наприклад, близько ста років тому в США була організована школа, де кожен дитина опановувала всі предмети в процесі роботи в лабораторії. Однак тоді ця дослідницька технологія навчання не дала очікуваних результатів.
Причиною того, що педагогам не вдалося домогтися бажаного у своїй роботі, тобто виховати талановитих, нестандартно мислячих людей, можна вважати нехтування теоретичними предметами під час складання навчальної програми. Відомо, що в цьому освітньому закладі групові заняття, на яких викладалися основи різних наук, тривали не більше однієї години в день.
Відповідно, весь процес навчання був спрямований на виховання ремісників, які здатні виконувати свою роботу і винаходити нові способи розв’язання завдань. Але брак теоретичних знань не давав таким фахівцям можливості далеко просунутися у своїх починаннях. Кількість дисциплін, які викладалися за новою методикою (вивчення під час діяльності), не перевищувало чотирьох. А значить, кругозір школярів був дуже вузький. Вони не могли вирішувати поставлені завдання, використовуючи знання з різних областей.
Вітчизняний досвід
Дослідницька технологія навчання в педагогіці розроблялася і науковцями нашої країни. Деякі шкільні предмети неможливо уявити без використання викладачами подібних методів. Наприклад, використання дослідницької технології при навчанні хімії і фізики завжди було одним з головних способів передачі знань з цих дисциплін.
Будь-яка людина, який закінчив школу, напевно пам’ятає лабораторні роботи. Це і є приклад багаторічного успішного використання дослідницької технології на уроках хімії та фізики.
Від малого до великого
Однак, незважаючи на величезний досвід вітчизняної педагогіки у використанні дослідницької технології в навчанні хімії, фізики або біології, освіта в цілому аж до останнього часу ще не можна було назвати спрямованим на формування інформаційної компетенції.
Таким словосполученням позначається вміння людини орієнтуватися у великій кількості різноманітних відомостей, які сьогодні легко отримати з різноманітних джерел. Саме на його розвиток має бути спрямоване сучасне російське освіту, про що йдеться в останній редакції закону, регламентує його.
Діяльність педагогів-новаторів
У 70-80 роки двадцятого століття в Радянському Союзі з’явилася група викладачів, які стали пропонувати нові підходи до навчання і виховання. Багато хто з них говорили про необхідність присутності на уроках самостійного вивчення нового матеріалу.
Елементи такої діяльності поступово стали вводитися в традиційні уроки. Наприклад, учням пропонувалося підготувати доповідь по новій темі. Ця форма роботи нагадувала семінарські заняття у вищих навчальних закладах.
Але даний вид діяльності не завжди мав місце при проходженні нових тим. Він з’являвся на уроках епізодично і сприймався школярами і самими викладачами швидше як виняток. Часто навіть вчителі не розуміли повною мірою необхідності такої роботи. Найчастіше дослідницькі технології навчання школярів застосовувалися педагогами тільки заради того, щоб урізноманітнити уроки, дати дітям відпочити від одноманітності процесу отримання знань традиційним методом, коли наставник є транслятором інформації в готовому вигляді.
Про принципово новому підході до навчання заговорили тільки на рубежі нинішнього, 21 століття. У чому ж відмінність старої системи навчання від тієї, що пропонується в чинному законі “Про освіту”?
В умовах розвитку комп’ютерних технологій та інтернету, коли людина має доступ до набагато більшого обсягу інформації, ніж раніше, його необхідно навчити орієнтуватися в цьому середовищі. Саме таке завдання стоїть сьогодні перед школою. На педагогів покладається відповідальність за виховання людини з критичним мисленням, досить розвиненим для того, щоб не тільки відбирати потрібну інформацію по цікавить його темі, але і фільтрувати неправдиві дані, які є марними для практичної діяльності, а іноді можуть бути і шкідливі.
Тому дослідницька технологія навчання в педагогіці розглядається сьогодні як головний спосіб передачі знань та основний інструмент виховання підростаючого покоління.
Це означає, що дитина повинна займатися пошуковою роботою не зрідка, як виняток, для того, щоб ненадовго відволіктися від рутини повсякденності, а постійно. У новому законі “Про освіту” йдеться про те, що кожна нова тема з будь-якого предмету повинна викладатися школяреві тільки таким чином.
Для вибору даного підходу є багато причин, про кількох із них було сказано раніше у цій статті. По-перше, це величезне море інформації, в якому необхідно орієнтуватися сучасній людині.
А по-друге, причиною впровадження проблемних методів навчання є часто змінюється економічна ситуація в Росії і в світі, яка передбачає, що для успішної професійної діяльності і життя в цілому необхідно постійно вчитися. “Освіта довжиною в життя” – таке гасло сучасної політики держави у цій сфері.
Крім того, ринкова економіка передбачає існування конкуренції між підприємствами та окремими співробітниками. Тому, щоб бути успішним в таких умовах, людині потрібно вміти діяти не за шаблоном, а пропонувати і здійснювати оригінальні ідеї.
Дошкільна освіта
Методисти кажуть про те, що новий підхід до навчання повинен впроваджуватися не з молодших класів школи, а кількома роками раніше, коли дитина відвідує ясла і дитячий сад.
Всім відомо, що діти за своєю природою – дослідники. Їм цікаво досвідченим шляхом пізнавати світ. І те, що найчастіше батьками сприймається як проста витівка, насправді є не що інше, як невміла спроба практичним шляхом вивчити певний предмет. Тут перед батьками та педагогами стоїть складне завдання.
З одного боку, потрібно підтримати в маленькому людині прагнення до самоосвіти. З іншого ж – не слід забувати і про елементарну дисципліну, яку повинен дотримуватися дитина. Іншими словами, не потрібно виправдовувати допитливістю кожен випадок поганої поведінки.
Технологія дослідницького навчання в ДНЗ – це реалізація навчання дошкільнят за принципом проведення невеликий науково-дослідної роботи. Такий вид діяльності буває декількох видів:
Технології дослідницького навчання в початковій школі також припускають, що отримання знань на цій стадії відбувається ще при значної допомоги з боку дорослих (вчителя).
Стадії роботи
Технологія навчання дослідницької діяльності дітей різного віку передбачає, що педагог спочатку пояснює різницю між науковим підходом до оцінки ситуації і всіма іншими.
У чому ж полягає відмінність? Людина, стикаючись у житті з проблемними ситуаціями (труднощами), схильний відразу ж після їх сприйняття своєю свідомістю виносити судження з даного питання. Це відбувається інстинктивно. Тобто реакція на конкретну ситуацію включає в себе три стадії:
Вчені в своїй практичній діяльності зазвичай діють інакше. Ось їх алгоритм мислення:
Саме за цим планом повинна здійснюватися навчальна діяльність сучасних дітей.
В отриманні знань подібним чином і полягає інформаційна компетенція, про яку йдеться у новому законі “Про освіту”.
Знання
Не варто, однак, забувати і про те, що отримані знання повинні бути міцними. Адже крім вміння знаходити потрібну інформацію і правильно її застосовувати, чоловік також повинен володіти необхідним інтелектуальним багажем. Саме на ньому ґрунтується світогляд, ставлення до навколишнього світу і так далі. Це відзначають багато сучасні вчені, які займаються питаннями освіти.
Без певного інтелектуального багажу людина, як би добре він не вмів знаходити потрібну інформацію і застосовувати її на практиці, перетворюється на бездушну машину.
Етична сторона питання
Крім різниці між науковим і побутовим підходом до оцінки ситуації викладач обов’язково повинен пояснити учням сутність такого поняття, як “співробітництво”. Дитину з ранніх років необхідно вчити, що працюючи в колективі, він повинен поважати не тільки свою думку, але і точку зору своїх колег (однокласників).
Добре якщо людина вже на початку свого життєвого шляху усвідомлює необхідність виховувати в собі уміння об’єктивно оцінювати результати власної діяльності. Він повинен адекватно сприймати успіхи інших, не намагаючись що б то не стало переконати всіх у своїй правоті. Дітям слід пояснити, що успіх всієї групи залежить від уміння її учасників визнати перевагу чужій ідеї над своєю. Безумовно, лідерські якості, такі як вміння вести інших за собою, вельми цінні. Але прагнення завжди і в усьому бути першим, бути ватажком – це вже суто негативна риса характеру, яку можна назвати егоїзмом.
Тому досвідчені педагоги радять пояснювати дітям відмінність між цими двома характеристиками особистості. У бесіді з вихованцями можна підкріпити цю думку жартівливим запитанням: як ви думаєте, що буде, якщо лікарнею стане керувати пекар? Напевно хлопці скажуть, що нічого хорошого від такого призначення на посаду очікувати не доводиться. Навіть при наявності у пекаря всіх можливих лідерських якостей.
Класифікація дослідницької технології
Дослідницькі методи навчання зазвичай зараховують до проблемних. Тобто вони передбачають не передачу знань в готовому вигляді, а знаходження потрібної інформації, а іноді і повторний винахід чого-небудь.
У технології дослідницького проблемного навчання виділяють три типи таких методів:
Коли можна використовувати технології дослідного навчання? Педагоги і психологи говорять про те, що цей метод носить універсальний характер. Тобто завдяки природній здатності людини до подібних висновків такий спосіб отримання нової інформації може використовуватися при роботі з дітьми будь-якого віку. На перший план тут виходить дотримання принципу згідність. Тобто педагогам слід враховувати вікові особливості дітей. Цим правилом слід керуватися, допомагаючи учням при виборі теми, а також використовуючи ту чи іншу форму пошукової діяльності.
Основоположник
Багато педагоги-новатори спиралися у своїх розробках на досягнення американського вчителя і психолога Джона Дьюї. Саме він одним з перших науково обґрунтував необхідність розробки технології проблемного навчання. Дьюї стверджував, що освіта людини повинна бути обумовлено його життєвими потребами і проходити в процесі здійснення людьми їх основної діяльності. В цьому полягає завдання технології дослідного навчання.
У дошкільному віці, наприклад, головним видом активності є гра. При роботі з такими вихованцями проблемні ситуації можуть бути представлені ним у відповідній формі. Мета технології дослідного навчання – створити необхідні умови для розвитку дитини. Американський педагог говорив про те, що здійснюючи навчання і виховання підростаючого покоління, слід враховувати інстинкти, які можуть сприяти учням в отриманні знань. З них він виділив три головних:
Засвоєння нового матеріалу буде сприйматися дитиною як природний процес, якщо крім потреби в інформації будуть задовольнятися також і вищеперелічені інстинкти.
Висновок
У даній статті розкрито сутність технології навчання дослідницької діяльності. Цей матеріал може бути корисний педагогам (працюючим у даний час і майбутнім, тобто студентам), а також тим, хто цікавиться проблемами сучасної освіти. В нашій країні найчастіше практикується технологія дослідницького навчання на уроках хімії чи фізики, але навчати подібним чином дітей можна і з інших дисциплін, і навіть у дитячому садку.