Трагедія
Нещастя сталося з Джоном Каллаханом в 1972 році. Він, міцно напідпитку двадцятиоднорічний хлопець, разом зі своїм приятелем повертався на машині додому з чергового бару. Приятель, який сидів за кермом, не впорався з керуванням і на великій швидкості врізався в стовп.
Від удару Джон отримав струс мозку, множинні переломи і, найстрашніше, серйозне пошкодження хребта. Каллахан став інвалідом, назавжди прикутим до свого крісла.
Все, що тепер міг робити Джон – це тільки деякі-як тримати в руках склянку або ручку. Волею долі саме склянку і ручка стали для нього ключовими предметами на всі наступні роки. Від того, що вся його життя остаточно звалилася, Джон почав випивати ще більше. У той же час, згадавши про те, що, ще будучи учнем католицької школи, досить непогано зображував вчителів у своїх перших дитячих карикатурах, він знічев’я почав якось пробувати брати ручку стали неслухняні руки і малювати. Йому доводилося тримати її обома руками, якими він старанно виводив чоловічків, волею Джона потрапляють в дивні і похмурі ситуації, сповнені чорного гумору.
Поступово малювання карикатур – практично єдине заняття, яке він міг собі дозволити крім випивки, – повністю опанувало Каллаханом. Для нього дивним чином відкрилися перспективи його нового життя.
Життя людини, прикутого до інвалідного крісла.
