Як був написаний “Бочонок амонтильядо”
Відомо, що розповідь став відповіддю Томасу Данну Інглішу, американському письменнику, поету і політичному діячу. Втім, початок конфлікту було покладено самим, який піддав глузуванням Інгліша, постійного противника, у своїх нарисах. У січні 1846 року трапилася навіть бійка, після чого послідували замітки в журналах і літературні карикатури від обох учасників.
Зрештою Інглішем був написаний нарис, названий “1844, or The Power of the S. F.”. Нам відомо, що сюжет включав в себе історію помсти, але загалом викликав відчуття як досить розлогий і заплутаний текст. Слідом за ним, став свого роду ударом у відповідь, вийшов розповідь.
Читачам відразу ж кинувся в очі ряд посилань і відповідностей в обох текстах. Так, в оповіданні Інгліша згадувалися таємні товариства, що пізніше знайшло відображення у відповідному оповіданні Едгара По. У ньому Фортунато, крокуючи по підземній галереї, згадує про свою приналежність до масонської ложі – і в оповіданні Інгліша теж йдеться про таємному суспільстві.
Він же розповідає про знак – сокіл, який тримає в пазурах змію. І в оповіданні на гербі Монтрезоров нога топче змію, вонзившую зуби в її п’яту.
Але Едгар По пародіює Інгліша: на запитання Фортунато до головному герою, чи не є той Вільним каменярем, Монтрезор відповідає ствердно і, жартівливо розкривши доміно (тут мається на увазі маскарадний костюм – довгий плащ з рукавами і капюшоном), демонструє запитувачу лопатку, яку ніс із собою.
У цілому всю сцену з підземного ходу в оповіданні, хоч і з деякою натяжкою, можна назвати копіювала сцену в підземелля в “1844” Інгліша.
Далі звернемося до короткого змісту “Бочки амонтильядо” Едгара По.
