Період 20-х – 30-х років XX ст.
У 1922 р. радянська влада прийняла Положення про адвокатуру. Групи захисників, згідно з цим документом, функціонували при губернських судах, а адвокатська діяльність оплачувалася за угодою сторін. Колегія захисників знову стала громадським утворенням, в якому не мали права перебувати державні службовці, за винятком викладачів. Її керівництвом займався Президія, членів якого обирали на загальних зборах.
У 1927 р. адвокатам заборонили вести приватну практику. У наступні роки це рішення то відміняли, то знову вводили. Професіонали юридичної сфери діяльності розглядалися робітничо-селянською владою як буржуазний пережиток минулого, контрреволюційне стан. Негативне ставлення до адвокатури в історії становлення цього інституту існувало протягом усього радянського періоду.
