Положення 1939 року
У 1939 р. в СРСР було випущено нове Положення про адвокатуру. Згідно з цим документом в суб’єктах Радянського Союзу створювалися адвокатські колегії, основним завданням яких було надання юридичної допомоги. Вони підпорядковувалися Народному комісаріату юстиції. У сферу їхньої діяльності входило: юридичні консультації, складання скарг; захист інтересів громадян у судових засіданнях.
До адвокатської роботи допускалися особи з вищою юридичною освітою, чи без нього, але з досвідом роботи. За дозволом наркома юстиції цим могли займатися і ті, хто не був у колегії. У наступні роки неодноразово видавалися накази з контролю прийому осіб в адвокатуру.
Це положення діяло аж до 1962 р. Однак говорити про повноцінну правозахисної структурі в той період не доводиться – у 30-ті рр. розгорнулася масова хвиля репресій. Судочинство щодо репресованих проводилося у відповідності з особливим порядком у справах про контрреволюційний шкідництві. Адвокати до участі в таких процесах не допускалися.
У роки ВВВ кількість адвокатів скоротилася у зв’язку з їх мобілізацією на фронт, а військові трибунали мали право виносити рішення протягом однієї доби. У 50-ті рр. ситуація в цьому відношенні покращилася, були скасовані постанови про винятковому порядку ведення розгляду судових справ щодо репресованих.
