Що таке перевірка? Значення слова, його походження, синоніми

Що таке перевірка? Це слово, яке досить часто вживається в російській мові. Як правило, воно пов’язане з контролем, здійснюваним вищестоящими органами над нижчестоящими. Тим не менш існує велика кількість інших видів перевірки. Докладно про значення слова «перевірка» читайте у цій статті.

Словникове тлумачення

У словнику сказано, що «перевірка» означає дію, відповідне дієслова «перевіряти». Вона передбачає виявлення істинності чого-небудь, автентичності.

Для кращого розуміння, що таке перевірка, слід розглянути і значення дієслова «перевіряти», на яке вказує словникове визначення слова.

У цього дієслова є два відтінки тлумачення:

  • Упевнитися в правильності чого-небудь за допомогою дослідження.
  • Зробити дослідження для з’ясування, визначення чого-небудь.
  • Різновиди перевірок

    Їх існує велика кількість. Мова йде, наприклад, про:

    • прокурорської перевірки;
    • тестування;
    • інвентаризації;
    • допінг-контролі;
    • перевірці автентичності;
    • службової перевірки;
    • перевірці слів на орфографію;
    • перевірки знань (іспит, контрольна робота);
    • перевірки на дорогах;
    • камеральної та виїзної податкової перевірки;
    • перевірці статистичних гіпотез;
    • перевірці моделей;
    • докимасии;
    • пробі;
    • спецперевірці;
    • контролі;
    • аудиторської перевірки;
    • перевірці приладів.

    Список можна було б продовжувати і далі. Але в продовження вивчення питання про те, що таке перевірка, будуть розглянуті синоніми до цього слова.

    Синоніми

    Серед них можна знайти такі, як:

    • дослідження;
    • контроль;
    • розслідування;
    • редагування;
    • випробування;
    • іспит;
    • розбір;
    • експеримент;
    • проба;
    • розгляд;
    • розгляд;
    • обстеження;
    • ревізія;
    • перегук;
    • огляд;
    • тестування;
    • відстеження;
    • огляд;
    • звірка;
    • діагностика;

    • обкатка;
    • апробація;
    • простежування:
    • аудит;
    • інспектування;
    • редактура;
    • вивірка;
    • контролювання;
    • визитация;
    • верифікація;
    • саундчек;
    • рекапитуляция;
    • юстирування;
    • аудіювання;
    • тарування;
    • огляд;
    • валідизація;
    • бракераж;
    • інспекція;
    • спостереження;
    • вивішування;
    • нагляд;
    • перегляд;
    • повірка;
    • налагодження;
    • врахування;
    • бойове хрещення.

    Щоб краще засвоїти, що таке перевірка, слід звернутися до походження цієї лексичної одиниці.

    Етимологія

    Слово утворилося шляхом додавання приставки «про» та іменника «віра».

    Що стосується приставки, то її значення: «раніше», «перед», «крізь», «через», «мимо», «далі». Вони відомі філологам ще з найдавніших новгородських грамот, написаних на бересті в 11-12-му століттях.

    Приставка збереглася і в інших сучасних слов’янських мовах, наприклад, українською, болгарською, білоруською, чеською. Вона зафіксована і в стародавньому загальнослов’янську книжною мовою, тобто в старослов’янському. У зв’язку з цим етимологи впевнено відновлюють таку праслов’янську форму, як pro.

    У іменника «віра» у словнику є такі значення, як:

    • Відрізняється особливою глибиною переконаність людини в неминучості або істинності існування чого-небудь, яка не вимагає жодних обґрунтувань чи доказів.
    • Довіра до чого-небудь або кому-небудь.
    • У релігійному розумінні – переконаність у тому, що Бог існує.
    • Приналежність до якої-небудь релігії, повне визнання її догматів, обрядів і традиції, релігія, конфесія.

    У християнстві під вірою розуміють возз’єднання людини і Бога. Воно виникає з придбаного реального досвіду. В “Повісті тимчасових років” поняття «віра» характеризується такими епітетами, як права і непорочна, істинна, Божа.

    Іменник «віра» сходить до праслов’янської формі věra, від якої в числі інших сталися:

    • давньоруське, старослов’янське «вѣра»;
    • російське «віра»;
    • болгарське «вяра»;
    • українське «віра»;
    • словенське vera;
    • сербохорватської bjepa;
    • чеське vira;
    • польське wiara;
    • верхнелужское і нижнелужское wjera.

    Спільнослов’янська věra, на думку дослідників, бере початок від індоєвропейської основи wer, що означає «істина». Від останнього також відбуваються:

    • авестийский дієслово var – «вірити» і іменник varana – «віра»;
    • осетинський дієслово urnyn – «вірити»;
    • древневерхненемецкое іменник wara – «вірність, правда, милість», прикметник wâr – «вірний, правдивий»;
    • давньоісландське іменник var – «урочиста обіцянка, обітниця»;
    • древнеирландское прикметник fir – «правдивий, істинний»;
    • латинське прикметник verus – «правдивий, істинний»;
    • готські дієслова: tuzwerjan – «сумніватися», unwerjan – «прикро»;
    • німецький іменник wahr – «правда».

    Перевірка правопису

    Це один із видів перевірки, який повинен освоїти кожна людина, яка бажає бути грамотним. Найчастіше помилки виникають через незнання того, яку букву треба написати для позначення ненаголошеного голосного звуку в корені. Для таких слів способи перевірки наступні:

    • Потрібно підібрати споріднені (спільнокореневі) слова.
    • Змінити форму слова. Провідміняти, проспрягать його, змінити число.

    У першому випадку в корені в безударному складі слід писати ту ж букву, що позначає голосний звук, яка стоїть в однокоренном слові у відповідному складі, що знаходиться під наголосом.

    Приклади:

    • тіснота – тісний;
    • поповзом – плазувати;
    • датувати – дАта;
    • колосся – кОлос.

    У другому випадку необхідно зміна форми слова.

    Приклади:

    • пляма – плям, плям,
    • сім’я – сім’ї, сім’ям;
    • коза – кози; кіз;
    • вода – води, вОдами.

    При цьому не можна забувати про те, що існують коріння, де присутні чергуються голосні. Це: лад-лож, кас-кос, світ-заходів та інші. Є і слова, де голосна в корені неперевірена. Їх потрібно вивчити напам’ять.

    Що стосується перевірки значення слова, то в цьому випадку необхідно звернутися до тлумачного словника.