Конфлікти в суспільстві виникають регулярно, будучи основною людської взаємодії. Хтось бореться за ареал, інші намагаються вибити для сім’ї побільше їжі і теплий кут, а треті прагнуть до вершин влади. На цьому тлі коли-то в українській мові виникло слово «обурюватися». Це експресивне вираження краще всього демонструє невдоволення персони, коли та виявляється в програші або бачить щось найвищою мірою непристойна, руйнівний для соціуму.
Давньоруська писемність
Визначити точне походження філологи так і не змогли. Хоча в суперечці про запозичення терміна в рамках церковнослов’янського перекладу лідирує думка про приналежність його до споконвічної російської культури. З-за того, що це «обурюватися» можна у будь-якій формі зустріти в інших історичних пам’ятках. Фахівці встановили, що протягом довгого часу слово практично не змінювалося у своїх значеннях.
Звідки коріння? За основу приймають дієслово «негодовати», що розбивається на два трактування:
ставитися з недоброжелательством, неприязню;
відкидати, вважати непридатним, неприпустимим, невідповідним.
Мовець мав на увазі або глибокі особисті негативні емоції, суб’єктивний погляд. Або оціночне судження про доречність предмета, людини, явища. Якщо хтось висловлювався про якостях об’єкта, обурюючись з цього приводу, він одночасно:
висловлював крайнє незадоволення;
вважав чимось непристойним.
Що змінилося за довгі століття?