З появою в сім’ї дитини життя його батьків кардинально змінюється. На кожному етапі його дорослішання вони допомагають йому розвиватися, вчать нового маленького чоловічка життя від і до. Вступаючи в перше у своєму житті освітній заклад дошкільну організацію, дитсадок – дитина починає пізнавати світ поза своєї сім’ї, поза будинку, окремо від батьків. Тут на себе відповідальність за його виховання беруть педагоги. Але як все відбувається? В якому ключі проводиться робота вихователів? І яка роль відведена організації розвивального середовища для самостійної діяльності дітей дошкільного віку?

Суть виховного процесу

У виховно-освітньої роботі педагогів дошкільних закладів планування вважається одним з найголовніших напрямків в управлінні процесами реалізації освітніх програм. І тут пріоритетом є не тільки спільна діяльність дитини і дорослого, але також і самостійне проведення часу малюка. Що включає в себе поняття в ДНЗ самостійної діяльності дітей у групах середнього та старшого віку?

Це явище абсолютно вільно щодо дитини, але не стосовно дорослого, створює умови для так званої безпечної свободи дітей. Що це означає? Це означає, що педагог обумовлює таку освітню предметно-розвивального середовища для дітей, яка буде забезпечувати їх невинне взаємодія з однолітками або відображати індивідуальні контакти безпосередньо в ключі «дитина-вихователь». Крім того, це також діяльність самих вихованців, організована педагогом і спрямована на те, щоб діти вміли вирішувати завдання, пов’язані з інтересами інших людей. Сюди можна віднести допомогу ближньому, співучасть у вирішенні деяких проблем своїх однолітків, сприяння благополуччю інших людей і так далі.

Організація робочого процесу

Що в себе включає організація самостійної діяльності для дітей? В основному вона визначається ігрової, рухової, продуктивної, пізнавальної і дослідницької роботою малюка в команді. Як показує практика, в основі самостійного розвитку дитини лежить власна зацікавленість, так званий внутрішній мотив. Мотивацію тут може відбивати інтерес, потреба або бажання допомогти комусь, а також прагнення бути похваленным або прагнення до задоволення своїх власних потреб. Як би там не було, внутрішній мотив стимулює у дитини емоційний сплеск, піднесення духу, активацію фізичних сил і мислення. А отже, можна зробити висновок, що у випадках, коли діти вільно реалізують власні інтереси і потреби, виявляючи свою волю, їх діяльність володіє потужною мотивацією. Така робота вважається емоційно насиченою і психологічно комфортної: чим більш повно діти реалізують свої потреби у власних діях, тим сильніша потреба виникає бажання взаємодіяти з оточуючими.

Варто зазначити, що на момент власного активного проведення часу діти дошкільного віку вкрай негативно ставляться до будь-якого можливого втручання дорослих в їх особистий простір. Цей факт потрібно прийняти і запам’ятати. Якщо виходити з санітарно-епідеміологічних вимог до організаційного процесу і змісту самої роботи в дошкільних установах, на самостійну діяльність дітей старших груп відводиться близько трьох-чотирьох годин щодня, не менше. За цей час учасники встигають пограти, ознайомитися з азами особистої гігієни, підготуватися до майбутньої освітньої діяльності. Однак це зовсім не говорить про те, що діти повинні бути надані самим собі. Організація самостійної діяльності дитини передбачає необхідність створення розвивального предметно-просторового середовища, а також нагляд і догляд за кожним з членів групи.

Призначення самостійних робіт в ДНЗ

Активна вільна діяльність малюків в існуючих центрах розвитку для дітей сприяє здійсненню ними самостійного пошуку і включення в процес конкретного дослідження, а не чисто отримання готових знань від педагога. Простіше кажучи, сенс надання дитини самому собі на деякий час полягає в тому, щоб спонукати його вступити в роботу, спровокувати його до дії. З урахуванням того, що гра вважається провідною діяльністю дитини в дошкільному віці, вихователю необхідно створити таку ігрову середу, яка могла б забезпечити йому яскраву активність пізнавального характеру, і ця активність повинна бути обґрунтована на його інтереси та напрями розвитку. Суть такого експерименту полягає в тому, що подібна гра повинна розвивати творчі здібності, пробуджувати фантазію, активізувати дії, вчити спілкуванню та вмінню виявляти свої почуття. Правильне створення сприятливого середовища для розвитку сприяє надання дитині можливості діяти разом з однолітками або індивідуально, яка не буде нав’язувати обов’язковість спільній діяльності з вихователем. Тут потрібно врахувати, що педагогу можна підключитися до діяльності групи дітей тільки у разі їх міжусобного конфлікту. Тобто, якщо ситуація вимагає втручання, при необхідності педагог може допомогти тому чи іншому малюкові увійти до складу групи однолітків.

Дивіться також:  Вагітність британської кішки: тривалість, ознаки і особливості

Тут необхідно врахувати ще один дуже важливий момент: у дошкільному віці самостійна діяльність дітей повинна завжди організовуватися вихователем таким чином, щоб педагог виступав як би учасником цієї гри, а не виявляв би своє верховенство і пріоритетність своєї участі. Тобто природність емоційного поведінки вихователя, який буде приймати будь-які задуми, пропозиції і бажання дітей, гарантує невимушеність, свободу і легкість у проведенні роботи. Від цього безпосередньо залежить отримується дитиною задоволення від цієї гри. Більше того, така форма проведення часу буде сприяти прагненню дітей оволодівати новими ігровими способами. А ось тут важливо не упустити той момент, коли на даному віковому відрізку свого життя дітям дуже важливо відчути свою самостійність, можливість вибирати собі напарників, об’єднуватися в групи і в якійсь мірі не залежати від дорослого.

Продуктивність самостійної роботи дітей

На тлі ігровий не менш дієвою альтернативою їй виступає продуктивна діяльність. Її ще інакше називають образотворчої, конструктивної. Так само як і ігрова, продуктивна діяльність здатна збагатити можливості дитини, включаючи його особистісний розвиток.

Що зі свого боку може зробити вихователь? В його силах поставити грі або продуктивної заняття таку тематику, яка була б актуальною і цікавою для дітей саме зараз, в цей час. Тут необхідно ставити цілі та завдання освітньої роботи, які будуть реалізовувати принцип комплексного тематичного побудови виховного процесу. Саме у самостійній роботі дітей це досить важливо. Адже така діяльність не повинна бути бездумною, її потрібно направляти на якесь цільове орієнтування, щоб вона приносила результат. Дитині це важливо засвоїти.

Продуктивність самостійної роботи дітей прямим чином залежить від того, як дитина домагається своєї мети, наскільки його старанні спроби. При цьому керівник виступає для нього лише орієнтиром, який в якійсь мірі спрямовує його в правильне русло, але малюк діє виключно сам, задіявши свої вміння, зусилля і виявляючи рівень своїх розумових здібностей.

Цілі роботи

Як і будь-яка інша галузь педагогічної роботи, самостійна діяльність, організована педагогами в кожному дошкільному закладі, обумовлена досягненням конкретних цілей. Що це за цілі?

  • Самостійна діяльність дітей в першу чергу спрямована на самоосвіту. У правильно підібраних умовах місця, часу та доброзичливої обстановки колегіум вихователів домагається ефекту саморозвитку дитини за рахунок вдало складених обставин (мається на увазі коректна організація педагогами робочого процесу).
  • Другий важливий момент – націленість педагогів на пробудження в кожному конкретному дитині інтересу до освітнього процесу. Тобто важливо не тільки задіяти малюків, але ще і спонукати їх до дії, ненав’язливо змусити захотіти вчитися і розвиватися. Таким чином, виконуючи самостійні групові завдання, діти і не підозрюють про те, що їх як би підштовхують до процесу самоосвіти, тому що їм це в радість.

Завдання

Крім конкретної націленості на потрібний результат, самостійна діяльність дітей у групах середньої, старшої та молодшої вікової категорії обумовлена досягненням певних методико-педагогічних завдань. У чому вони полягають?

  • Розвиваються процеси саморегулювання. Займаючись виконанням завдання самостійно або в групі своїх однолітків, дитина таким чином вчиться розраховувати рівень своєї енергії, витраченої на виконання певних дій. Він вчиться відчувати потреба у зміні видів діяльності і необхідність у відпочинку, це приходить практично автоматично при регулярних виконання самостійних робіт.
  • Формуються вольові якості. Це одна з головних завдань самостійної діяльності, адже дітям так важливо досягти психологічної незалежності від впливу зовнішніх факторів (шуму вулиці, голосів інших діток). А також в процесі подібного плану занять у дитини формується стійкість до впливу чужої думки і прагнення доводити розпочату справу до кінця.
  • Формуються здібності і навички самостійного регулювання деяких процесів. Наприклад, дитина з плином часу вже сам визначає для себе план гри, дослідження, спостереження, своєї трудової зайнятості. І тут найважливіше завдання полягає в тому, щоб простимулювати у дитини це прагнення виконувати задумане без підсобної допомоги педагогів. Тому робота і називається самостійною.
Дивіться також:  Який пральний порошок краще відпирає: назви, якість прання та поради господинь

Класифікація

Крім усього іншого, організація середовища для самостійної діяльності дітей, розвиває певні навички та вміння, розмежовується за кількома векторами предметно-освітньої спрямованості. Іншими словами така діяльність класифікується за кількома основними блоками.

  • Рухова активність. Як невід’ємна частина освітнього процесу вихователями організовується така самостійна робота дітей, яка сприяє розвитку їх опорно-рухового апарату. Подібного роду завдання реалізовуються за допомогою таких постановок, як ігри в козаків-розбійників, мишоловки, хованки і тому подібне.
  • Спокійні ігри. У цьому випадку зачіпаються ідеї самостійної організації дітьми свого власного ігрового поля. Найчастіше тут йде подражательная тематика: дітлахи беруть іграшки і імітують ситуації в магазині, аптеці, в лікарні, в парку на прогулянці. З збільшенням віку хлопці старшої групи починають поділятися на команди хлопчиків і дівчаток: перші грають з машинками і солдатиками, другі — з лялечками і посудом.
  • Художня діяльність. Цей вид самостійної ігрової діяльності дітей реалізовується за допомогою організації дітками вистав, театралізованих сценок, лялькового малого театру. Їм цікаво приміряти на себе всілякі карнавальні та сценічні костюми, їм подобається переказувати сюжети з мультфільмів та казок, вони вчаться наспівувати знайомі мелодії, і, що найголовніше, деякі вже починають імпровізувати і створювати власні сценарії, власні пісні.
  • Продуктивна діяльність. Відображається в моделюванні дітьми всіляких аплікацій і виробів. Це той рівень набуття навичок, який сприяє не тільки візуалізації того, про що думає дитина. Крім бажання показати свої уявлення оточуючих, він ще й намагається зробити це естетично привабливо, красиво. Йому подобається сам процес роботи, особливо це проявляється у малюванні. Наявність фарб, олівців і полотна у вигляді паперу дає дитині можливість проявити свої початкові вміння і надалі їх розвивати, показуючи одноліткам своє бачення того чи іншого предмета, явища. У хід йдуть не тільки інструменти для малювання. Тут ще порушується і робота з пластиліном, намистинками, паєтками, всілякими гудзиками, камінчиками, мушлями, стрічками, листівками, блискітками і тому подібним інвентарем.
  • Дослідницька діяльність. Крім того, що педагогами організовується засвоєння і накопичення дітьми отриманих відомостей в готовому вигляді, завдання будь-якого вихователя – це ще і спонукання дітей до самостійних пошуками і бажанням пізнавати цей світ. Тобто мало того, що малюк дізнається про явище або предмет з уст свого педагога, важливо, щоб йому самому хотілося на власному досвіді зрозуміти, як відбувається той чи інший процес. Тому дітям цікаві досліди, експерименти. Подібні елементи освітнього процесу відбуваються без конкретного втручання вихователя, але з обов’язковим його присутністю для контролю за дотриманням техніки безпеки.
  • Елементи самообслуговування. Дане напрям розвитку дитини забезпечує засвоєння ним конкретних елементів дотримання щоденної гігієни і власної зовнішності. Діти вчаться мити руки, приймати душ, одягатися і роздягатися, зав’язувати шнурки, чистити зуби, зачісуватися. Їм прищеплюється обов’язкове увагу до себе і свого зовнішнього вигляду. Так дитина готується до адаптації у дорослому світі. І треба сказати, що упущення цього етапу згодом негативно позначається на почутті охайності і акуратності до себе і своїх речей.
Дивіться також:  Можлива вагітність після чистки? Через скільки можна завагітніти після процедури

Картотека самостійної діяльності дітей

У групі робота педагогів насправді складна і досить багатогранна. Якість організованої ними діяльності дітей безпосередньо впливає на подальшу долю кожного з малюків. Виходячи з того, що вихователю необхідно займатися всебічним дитячим розвитком, йому необхідно об’єднати в кожне завдання відразу кілька предметних галузей. Тому представляється досить важким процес самої організації трудової діяльності в групі, незалежно від того, що вона старша, молодша або середня. Щоб забезпечити творчий і цікавий пізнавальний процес, педагог повинен врахувати не тільки науковий аспект своїх уроків і завдань, але й заінтригувати хлопців цікавою постановкою цього завдання, пробудити їхню зацікавленість до виконання тієї чи іншої роботи.

Саме через складність з’єднати все докупи і якісно піднести матеріал, дошкільними установами формуються картотеки. Кожна картотека містить предметну спрямованість, методи конкретної реалізації і цільове призначення проведеного заняття. Самостійна діяльність не виняток. Вона також організовується на основі переліку цілей і завдань, визначених у заздалегідь розробленої вихователем картотеці.

Які елементи притаманні будь картотеці?

  • Розподіл по днях, а також ранкових і денних годин.
  • Задана тематика роботи на кожен день.
  • Цільове призначення проведення занять.
  • Постановка конкретних завдань.
  • Перелік обладнання та інвентарю, необхідного для проведення роботи.
  • Безпосереднє опис форми реалізації конкретного заняття.

Таким чином, картка дня для молодшої групи може виглядати приблизно наступним чином:

  • Ранок. Проведення бесіди «Про поведінку за столом». Завдання: сформувати в свідомості дитини перелік культурно-гігієнічних навичок. Обладнання: тарілки, чашки, ложки, стіл, стільці. Покази: як правильно тримати ложку, як правильно використовувати серветку, як правильно сидіти за столом.
  • Опівдні. Проведення дидактичної гри «Тваринний світ». Завдання: навчання дітей асоціативному мисленню на предмет картинок з тваринами, научіння їх дізнаватися звіряток, правильно вимовляти їх назви. Обладнання: спеціальні картки-малюнки. Зміст: надання кожній дитині можливості подивитися на картинку і проговорити найменування побаченого тварини.
  • День. Проведення заняття «Куточок природи». Завдання: навчити діток поливати квіти. Обладнання: горщики з квітами, лійки, лопатки для розпушування землі. Покази: як правильно здійснювати полив, як правильно спушувати землю, де правильно виставляти квіти.
  • Такі картки повинні бути підготовлені вихователем завчасно на кожен день.

    Центри пізнавальної активності

    Крім того, що в дошкільних закладах передбачено формування картотеки діяльності, організація робочого процесу також передбачає наявність у відкритому доступі відразу декількох центрів пізнавальної активності при самостійній роботі для дітей. Що це за пізнавальні куточки, де малюки можуть відпочивати за нехитрою грою, поспостерігати і поекспериментувати з різними предметами, поспілкуватися з однолітками в ході виконання якої-небудь гри?

    • Пізнавально-дослідна зона – це так званий куточок науки з мініатюрною лабораторією, дослідної майстерні, тематичним куточком та іншими подібними дитячими корисними розвагами.
    • Ігрова зона – майданчик з розвиваючими іграшками та предметами.
    • Спортивна зона – тут діти за допомогою спеціального спортивного інвентарю можуть розвивати свої фізичні здібності.
    • Екологічна зона – місце проведення самостійної діяльності, пов’язане з вирощуванням рослин, живими квітами, міні-городами і т. д.
    • Художньо-естетична зона – тут діти можуть малювати, створювати всілякі аплікації, готуватися до занять самодіяльності, ліпити з пластиліну і виконувати інші схожі завдання.
    • Зона – часто виглядає як намет, де хлопці можуть посидіти, тихо поспілкуватися, відпочити від активної діяльності.

    Підводячи підсумки

    Таким чином, самостійна діяльність, за організацію якої відповідальність несуть вихователі дошкільного закладу, ґрунтується на тому, що діти виконують різні розвиваючі завдання без безпосередньої участі старших. Вони вчаться правилам гігієни, вони збирають конструктори і виконують групові заняття, вони беруть участь у театралізованих постановках і вчаться тому, як і в яких ситуаціях можна приймати самостійні рішення. Завдяки такому блоку активності, діти швидше пізнають навколишній світ, стають відповідальнішими, дисциплінованіші, самостійніше.