Євген Вишневський відомий широкій громадськості не тільки як математик і працівник НДІ Академмістечка. У першу чергу величезну кількість любителів хорошої літератури знають його як талановитого письменника і публіциста, автора величезної кількості книг, оповідань та літературних сценаріїв, а також незліченної безлічі подорожніх нотаток, туристичних щоденників і дорожніх нарисів.
Практично нескінченні експедиції і подорожі на протязі всього життя формували письменницький стиль Євгенія, зробивши його одним з найпопулярніших сибірських творців, мемуари яких хочеться перечитувати з цікавістю і посмішкою.
Ранні роки
Євген Венедиктович Вишневський народився 17 жовтня 1947 року в місті Рязані, в родині шкільного вчителя та лаборанта. Хлопчик з дитинства цікавився математикою і виявляв схильність до вивчення точних наук. Улюбленими предметами Жені в школі були фізика і математика.
Закінчивши школу, юнак подає документи в Рязанський радіотехнічний інститут на тільки що створений факультет электроволновой механіки. Навчання під керівництвом легендарного академіка Андрія Петровича Єршова дається майбутньому письменникові легко. З відзнакою закінчивши інститут, Євген Вишневський разом зі своїм вчителем переїжджає до Новосибірська, де в Академмістечку були створені умови для роботи над першою в СРСР системою програмного забезпечення «ЗМІГ», яка відповідала за графічні можливості комп’ютерів.
Мандрівник
У 1965 році Євген за власним бажанням закінчив кулінарні курси, і саме цей вчинок визначив його подальшу наукову та творчу кар’єру.
У 1967 році Євген Вишневський приймає запрошення свого друга і колеги в. І. Суховерхова і вирушає з ним в етнографічну експедицію.
Тоді Євген Венедиктович ще не знав, що присвятить подібним експедиціям довгих двадцять років свого життя.
За ці роки він відвідає майже всі екзотичні місця Росії, візьме участь в екстремальних експедиціях на Північний Полюс, здійснить навколосвітню подорож.
Кухар
Отримані разом з дипломом кулінара знання не раз рятували життя письменника та його друзям в далеких походах по небезпечних територій.
Багато колег Вишневського у своїх мемуарах відзначають природжений талант письменника до приготування їжі. Євген невтомно дивував колег вишуканими рецептами і неординарними кулінарними експериментами, залишаючись в людській пам’яті не лише як цікавий співрозмовник, прекрасний оповідач, але і як чудовий кухар.
Пізніше «Пригоди мандрівного кухаря» Євгена Вишневського розкажуть допитливим читачам про чудеса винахідливості, які виявляв Євген, готуючи обід. Рецепти, які письменник вигадував на ходу, вже давно стали класичними майже в будь-геологічної партії.
Письменник
Становлення Вишневського як письменника відбувалося в атмосфері постійної роботи. Із-за відсутності спеціальних умов юному письменникові доводилося працювати в будь-який вільний час, незважаючи на що заважають обставини.
У шістдесятих роках Вишневський практично не публікувався, так як перебував у постійних роз’їздах по країні, однак у 1969 році в Західно-Сибірському книжковому видавництві виходить його книга «На чотирьох кутах», в написанні якої Вишневському допоміг його друг Вадим Іванович Суховерхів.
Після цього була вимушена перерва в чотирнадцять років, і в 1983 році в цьому ж видавництві виходить друга спільна робота двох авторів – «Кому сказати спасибі».
На початку дев’яностих років Євген Вишневський бере творчу відпустку і активно займається обробкою подорожніх нотаток 1965-1980 років. Підсумком цієї роботи стала публікація в 1993 році масштабного пятитомника під назвою «Записки бродячого кухаря».
«Записки» користуються величезним успіхом у читачів і витримують не одне перевидання. У 2001-2004 роках всі твори Вишневського, що стосуються кулінарної тематики, були видані в трьох томах видавництвом «Армада-прес». Томи були заголовки самим Вишневським:
- 2001 – «Приїжджайте до нас на Колиму»;
- 2003 – «Нас викликає Таймир»;
- 2004 – «Немає квитків на Хатангу».
У 2005 році Євген Вишневський представляє свою нову книгу – «Спокуса океаном», що є вільним авторським переказом роману І. А. Гончарова «Фрегат Паллада».
Після виходу в світ «Спокуси океаном» письменник приймається за сортування та обробку своїх нотаток, записок про Високоширотної Арктиці, намагаючись з’єднати їх захоплюючим сюжетом.
Плід його роботи виходить вже в 2006 році і отримує назву Tak poluchilos. Нова робота містить чотири повісті про нелегке, але цікаве життя полярників.
Драматург
Фото Євгена Вишневського займає почесне місце в галереї видатних громадян Новосибірська, адже, крім кар’єри письменника, він став успішним драматургом.
Взявши в співавтори свого друга, Вадима Суховерхова, Вишневський написав кілька п’єс для театру, найбільш відомою з яких є «А що я міг зробити один?».
Пізніше Вишневський стане одним з перших драматургів-перекладачів. І попрацює в цілому над 80 п’єсами авторів з різних країн світу.
У 1989 році письменникові була присуджена почесна премія Спілки письменників СРСР, а в 1990-му – премія «Драматург – золоте перо» за досягнення в галузі перекладу і трансформації п’єс іноземних авторів.
Кар’єра сценариста
У середині вісімдесятих років на літературні роботи Євгена Вишневського звернули увагу кілька відомих кіностудій, і письменнику було запропоновано підготувати сценарії для зйомок багатосерійних фільмів з його робіт.
Протягом десяти наступних років для Центрального телебачення СРСР були підготовлені чотири художніх багатосерійних фільму: «Плато Путорана», «В тайгу на неділю», «Цей неприборканий Воронко» і «Звичайна Арктика».
Екранізації романів Вишневського мали великий успіх у телеглядачів, а критики відзначали «правдиве відображення дійсності, тонкий гумор і загальний позитивний фон» телефільмів.
Робота на радіо і телебаченні
У 1994 році Євген приймає рішення тимчасово припинити свою участь в експедиціях і повернутися додому, в Новосибірськ. У наступні кілька років письменник працює на новосибірському радіо, випускаючи щотижневі подкасти «В компанії Євгена Вишневського», а також компілюючи і узагальнюючи накопичений за роки мандрів літературний матеріал.
У 2003 році письменник приймає пропозицію вести кулінарну передачу «Пригоди Гурмана», ведучим якої він був протягом трьох років. Письменник із захопленням розповідав про своє хобі, ділився рецептами екзотичних страв і відкривав таємниці виживання в глухій тайзі, безлюдній тундрі чи тропічних хащах.
Оповідач
Майстерністю оповідача письменник Євген Вишневський також оволодів під час тривалих експедицій по Російській Півночі. Довгими вечорами він читав колегам свої подорожні нотатки і начерки майбутніх творів. Розповіді Вишневського користувалися великою популярністю як у його товаришів, так і у читачів місцевих газет, де він перший час публікувався. Кожен раз, повертаючись з чергової експедиції, Євген приносив до редакції газети чи видавництва кілька своїх творів. З-за браку часу писати доводилося прямо на місці подій. Часу на редакцію книг у Євгена Вишневського майже не було. Саме це сформувало його впізнаваний, трохи скупий, але разом з цим дуже насичений стиль бувалого оповідача.
