Пам’ятник Людині-невидимці було встановлено в Єкатеринбурзі відносно недавно, в 1999 році, та вже встиг стати одним з найбільш пам’ятних серед інших визначних пам’яток міста.

Цей монумент в честь головного героя роману англійського письменника Герберта Уеллса «Людина-нивидимка», між іншим, перший і єдиний (втім, не зовсім як би і єдиний, але про це нижче) знаходиться біля головного входу в Обласну наукову бібліотеку за адресою: місто Єкатеринбург, вулиця Белінського, будинок 15. Найближча станція метро — «Площа 1905 року».

Як виглядає

Цей досить скромна, на перший погляд, але дуже дотепний монумента був приурочений до фестивалю літературних провінцій Росії «Культурні герої 21 століття». Спонсорами проекту стали директор бібліотеки і Московська художня галерея сучасного мистецтва Марка Гельмана.

Пам’ятник виглядає дуже просто — як бронзова плоска квадратна плита з двома відбитки босих ніг. Зверху на плити можна прочитати рукописну напис: «Перший у світі пам’ятник Людині-невидимці, герою новели «Герберта Уеллса».

З відбитків ступень, до речі, видно, що вони належать різним людям, оскільки один з них 43-го, а другий — 41-го розміру. Вони і насправді належать двом різним людям: автору ідеї пам’ятника російській літератору Євгену Касимову (відбиток лівої ноги) і художнику Олександру Шабурову, він один з учасників тоді ще тільки створеної арт-групи «Сині носи». Останній створив ескіз пам’ятника, знайшов спонсорів і увічнив свою праву ступню.

«Чому ноги різного розміру?» — запитують приходять подивитися гості міста. Письменник і художник відповіли, напевно, б так:

Герой героєм, але і себе теж хотілося увічнити…

Взимку плита з відбитками занесена снігом, а влітку ховається в траві газону, тому здалеку її не помітиш. Але в цьому теж є свій сенс. Так переховувався від усіх і Людина-невидимка.

Дивіться також:  Світлана Власова, керівниця клубу "Орден"

Ідея

Євген Касимов пізніше пояснював, що пам’ятник був придуманий всього за тиждень. Та насправді він присвячений не стільки головному герою роману Уеллса, скільки однією з найважливіших проблем сучасності — «трагедії самотності і непонятости» людини. Як би парадоксально це не звучало, ніщо так не сприяє роз’єднаності людей в нашому світі, як гаджети, Інтернет і знаходяться в ньому «індивідуальні норки» — сторінки соціальних мереж. Ті види спілкування, які доступні нам з допомогою електронної пошти, месенджерів і «Скайпу» геть знищили ту теплу атмосферу дружніх зустрічей, що була поширена раніше. Не кажучи вже про епістолярної традиції, вона в наш час практично зникла.

А ось, як сказала про ідею пам’ятника Надія Ципіна, директор Обласної наукової бібліотеки ім. Бєлінського:

У нас в житті все менше і менше матеріального щось залишається. Ми набагато рідше зустрічаємося з друзями. Ми набагато рідше читаємо реальні книги, практично не пишемо справжні, хороші листи. І ось цей пам’ятник, як ніколи раніше, відображає суть нашого часу.

Ось в такому ключі був осмислений творцями пам’ятника цей трагічний і одночасно романтичний герой англійського фантаста. Людина-невидимка відображає, на їх думку, суть глобальної проблеми нашого часу.

Відгуки

Пам’ятник герою книги «Людина-невидимка» в Єкатеринбурзі викликає суперечливі відгуки. Воно і зрозуміло, його дуже просто не помітити і пройти повз. А такий вид не дуже узгоджується з нашими уявленнями про пам’ятник взагалі. До речі сказати, екатерінбуржци не рекомендують відвідувати монумент взимку, коли на дорогах лежить сніг. Міські комунальні служби не встигають очищати вулиці, не кажучи вже про плиті. Тому в цей час, що цілком імовірно, ви її просто не знайдете, навіть якщо будете шукати.

Дивіться також:  Риба патагонский кликач - де живе і чим цікава.

В цілому ж, пам’ятник Людині-невидимці — дотепний і незвичайний. Такі твори мистецтва — це, звичайно, виключно прикмета нового часу. Такі «знаки» мають право на існування, і в них вже є своє місце в історії міста. Однак зустрічаються і прямо протилежні, обурені відгуки.

Що ж, кожен має право на власну думку. А доведеться вам до душі така Людина-невидимка? Будете в Єкатеринбурзі — зайдіть подивитися.

І в Санкт-Петербурзі

«Пам’ятник, якого немає» — це ще один як Людина-невидимка. Власне, від пам’ятника в Північній столиці є лише постамент і напис на ньому, яка повідомляє, що це – пам’ятник Людині-невидимці. Але це вже неофіційний монумент, названий він так завдяки місцевим жартівникам. Які майже повторили творчий прийом екатеринбуржців.

Справа в тому, що в кінці позаминулого століття на цьому місці було зведено пам’ятник Олександру II. В роки радянської влади його, як водиться, «скинули». Кажуть, кинули прямо у протікає поруч Фонтанку. Втім, це не цілком достовірно. Пізніше тут, на тому ж постаменті, з’явився пам’ятник Леніну, який, що може здатися неймовірним, одного разу просто зник. Де місцезнаходження цього артефакту, досі невідомо. Ну, а далі просто: не бажаючи витрачатися на нову статую, міська влада просто пішли на поводу у місцевих дотепників, які вже охрестили порожній постамент «Пам’ятником Людині-невидимці».

Знаходиться це диво у дворику Психоневрологічного диспансеру № 7, за адресою: Санкт-Петербург, набережна річки Фонтанки, 132. Найближча станція метро — «Технологічний інститут».

До слова сказати, в Пензі пішли її далі: там заявили, що пам’ятник Людині-невидимці у них є, але побачити його не можна. Невидимка!

Ну, а так як людину-невидимку споглядати неможливо, то й «пам’ятник» відповідний — невидимий…

Так заявив автор проекту, а вірніше, містифікації-розіграшу перекладач Юрій Стома.

Дивіться також:  Міжнародні спільнота "Элеврус": рейтинг менеджерів

Такою є пам’ятник Людині-невидимці в Єкатеринбурзі (адреса вказана на початку статті) і не тільки там.