Про походження прізвища Наумов можна сказати, що вона має зв’язок з історією нашої країни, зокрема, з таким її моментом, як хрещення Русі. Після того як відбулася ця подія, всім новонародженим немовлятам під час обряду хрещення стали давати імена небесних покровителів. Вони були записані у святцях або в місяцеслові. З великою часткою ймовірності можна говорити про те, що при вчиненні церковного таїнства предка роду колись назвали Наумом. Докладно про історію і походження прізвища Наумов буде розказано в статті.
У перекладі з давньоєврейського – “втїшає”
Отже, розглянуте родове найменування має відношення до імені Наум, у якого давньоєврейські коріння. У перекладі з мови цього народу воно означає «втїшає». Це ім’я було занесено в список канонічних хрестильних християнських імен.
Розглядаючи значення і походження прізвища Наумов, потрібно відзначити, що традиціями російської православної церкви особливо шанувалися два святих з таким особовим найменуванням. Один з них – це пророк Наум, а другий – преподобний Наум Охридський. Перший відноситься до дванадцяти малих пророків і жив у 8 столітті до н. е. Свою популярність він здобув завдяки тому, що передбачив руйнування р. Ніневії, тобто Вавилона, що пов’язано з злочестивість його жителів.
На Русі існувала традиція молитися йому про те, щоб навчання було успішним. Про подібному сприйнятті в народній свідомості особистості пророка свідчать приказки, які закликають святого Наума наставити на розум і говорять про те, що він гострить розум.
Другий з святих Наумов прославився тим, що поряд з іншими великими просвітителями в православ’ї, такими як Кирило і Мефодій, а також його сподвижник Климент Охридський, він відноситься до основоположників болгарської релігійної літератури. На початку 10 ст. ним був на березі озера Охрід заснований монастир. Сьогодні його називають ім’ям святого. У ньому знаходяться його мощі.
Син або онук
Прізвище Наумов, походження якої тут розглядається, утворена від вказаного імені з допомогою російської фамільного суфіксу « – ов». Це вказує на родинне відношення до людини, яка його носив, при цьому родич був молодшим за віком. Таким чином Наумов – це син або онук, або племінник Наума.
При розгляді походження прізвища Наумов є підстави припускати, що засновник досліджуваного родового найменування був людиною, який користувався певним авторитетом або ж був відомий у місцевості проживання. Такий висновок робиться з того, що прізвище утворилася не від зменшувального, обиходного або похідного, а від повного власного імені. У перших трьох випадках маються на увазі люди незнатні.
Відомі представники прізвища
Розглядаючи питання про те, що означає прізвище Наумов, не можна не сказати, що в Росії існує ряд особистостей, які в минулому або сьогоденні прославили розглядається прізвище. Мова йде, наприклад, про:
- Наумове Олексія Аввакумовиче (1840-1895), відомому російському художнику-передвижнике;
- Наумове Наума Соломоновиче (1898-1957), кинооператоре, зняв серед інших фільмів знамениту картину «Ми з Кронштадта»;
- Наумове Володимирі Наумовиче (нар. в 1927), кінорежисер, автор популярних фільмів, серед яких «Біг», «Тегеран-43».
На закінчення вивчення походження прізвища Наумов слід згадати про дворянських пологів.
Дворянство за вислугою
Саме таким чином його отримали в Росії численні пологи Наумовых. Один досить старий рід походить з дьяков, а всього один має відношення до стародавнього дворянству. У 16 ст. Наумовы при царському дворі грали помітну роль. Серед них можна назвати В. Ф. Жекулу-Наумова, який був сокольничим в 1540 р., його молодшого брата В. Ф. Наумова, очолював опричний Постельничий наказ.
Історики говорять про п’ятьох представників роду Наумовых, опричниках. У їх числі згадують Якова Гавриловича, городового прикажчика в 1565 р. у Суздалі. Він поміщав там опричних дворян. В 1577 році він згадується в зв’язку з Земським двором. У 1579-му – в розпису московської облоги в числі тих, хто залишений у місті. Я. Р. Наумов в 1581 р. супроводжував царя в поході, що говорить про його близькість до двору.
У 17 і 18 століттях багато з Наумовых служили в бояр, були намісниками, а також стольниками і окольничими, стряпчими і воєводами, в інших чинах. У першій половині 19 ст. в основному за вислугою виділилося кілька дворянських родів. Це були такі галузі, як курська, калузька, поволзька, тульська.
