Підготовка
Активна робота по створенню пікапа з кабіною ЗІЛ-130 почалася з пошуку цього самого елемента. Підходящий варіант придбали на геолого-розвідувальної базі. Кабіна з «рідним» вантажівкою працювала з 1976 року на полюсі, оснащувалася парним склінням, спиртовий прошарком, віконними гратами, хутряним утепленням внутрішньої частини. Правда, днище довелося перетравлювати.
Радіаторна решітка взята від перших версій 130 Зілов. На пошуки цієї деталі пішло багато часу, оскільки складно було знайти не битий не гнилий варіант. Знову виручив випадок, ґрати виявили в одному з автомагазинів, причому ніхто толком не міг пояснити, звідки вона там взялася.
Про донора
Як уже згадувалося, в якості донора використовували Ford E-250 Econoline, що представляє собою стандартний американський повнорозмірний пікап. Його характеристики:
- довжина – близько 6000 мм;
- ширина – 2000 мм;
- вага в спорядженому стані – 2,3 т;
- рама – потужний лонжерон;
- ведучий привід – задній міст;
- трансмісія – АКПП;
- робочий об’єм мотора – 4,2 л;
- потужність номінальна – 200 л. с.;
- крутний момент – 400 Нм.
У донорі сильно помітним був автобусний опалювач марки «Форд», що відрізняється досить значними габаритами. Встановити даний елемент з кондиціонером на новостворюваному автомобілі не вдалося (у кабіні, ні під капотом).
