Гідротехнічна система
У 1956 році озеро Байкал стало частиною Іркутського водосховища, що змінило його природний рівень збільшенням на 1 метр. Деякі вчені, наприклад, Т. Р. Потьомкіна, впевнені, що саме це втручання в природну систему озера було згубним. Підштовхувана термінами будівництво могла нанести ще більш відчутний удар по екосистемі, якби громадськість не стала на захист озера. Вона не дозволила будівельникам проводити прискорене заповнення водосховища, що знизило б рівень води, нехай ненадовго, але на цілих п’ять метрів. Цієї біди вдалося уникнути.
Але застосовувана в гідротехнічної системі робоча регулювання рівня води дає коливання, досягають півтора метрів протягом року. Це призводить до заболочування берегів, забруднення води Байкалу, розмиву, поглиблення і до інших змін берегової лінії. Прийнято і строго контролюється виконання нормативних документів по регулюванню рівня води на ГЕС. Але працюючу систему зупинити неможливо, а коливання рівнів завдають шкоди живим істотам, що населяють озеро: знищуються місця гніздування птахів і нересту риб, затоплюються або, навпаки, оголюються нори підводних мешканців.
