«Антична філософія» Валентина Фердинандовича Асмуса – мабуть, один з найбільш відомих трехтомников радянського періоду, присвячених проблемам стародавньої культури. Автор цієї роботи – людина, без сумніву, видатний: філософ, культуролог, соціолог, філолог, мистецтвознавець, теолог, викладач і наставник.
За свій довгий життєвий і творчий шлях В. Ф. Асмус не тільки неймовірно збагатив російську і світову філософію, але і знову подарував світу таку прекрасну науку, як логіка, ставши одним з перших серйозних викладачів цієї дисципліни в Радянському Союзі. Досі вітчизняна логіка існує виключно завдяки неоціненно величезної спадщини цієї чудової людини.
Неймовірний людина
Валентин Фердинандович Асмус – відомий вітчизняний філософ і теолог. З-під його пера вийшло безліч різних наукових трактатів і релігійних творів. Будучи засновником вітчизняної логіки, він не тільки зробив величезний внесок у розвиток цієї науки, але і виховав кілька поколінь логіків, що стали згодом видатними особистостями. Багато років свого життя Валентин Асмус віддав вивченню філософських теорій Іммануїла Канта, ставши найбільшим україномовним фахівцем в даній області. Його роботи про теорії та ідеології Канта визнані класичними в багатьох країнах світу, в тому числі і на батьківщині самого Канта.
Крім наукових досягнень, Валентин Фердинандович запам’ятався сучасникам і нащадкам як талановитий літератор. Будучи членом Спілки письменників СРСР з 1935 року, він встиг написати чимало авторських творів, а також взяти участь у спільних роботах з іншими письменниками, попутно виконуючи роботу редактора, коректора і консультанта в області теології.
На початку сорокових років заслуги логіка було відзначено Сталінською премією, яку вчений отримав в 1943 році, а також званням «Заслужений діяч науки РРФСР», якого Асмус удостоївся в 1965 році.
Біографія
Валентин Фердинандович Асмус народився 30 грудня 1894 року в Києві, Російська імперія, в сім’ї дворян. Рід Асмусов був не зовсім наближений до Імператорського двору, але і не скнів у бідності, тому юний Валентин отримав прекрасне дошкільна та початкова шкільна освіта. Гувернери хлопчика відзначали його вражаючу здатність до навчання і неймовірну тягу до знань. Отримавши домашню освіту, Валентин вирушає на навчання в знамениту київську гімназію, яку закінчив на два роки раніше за своїх однолітків.
Закінчивши навчальний заклад із золотою медаллю, Асмус приймає рішення продовжити навчання в київському університеті, вибравши для вивчення філософські науки і теологію, додатково записавшись в секції з вивчення філології та культурології.
Навчання
Вступивши до університету, Валентин відразу ж включається в напружену роботу студентських наукових секцій і гуртків. У наступні п’ять років навчання юнак набуває репутацію перспективного філолога і філософа. Блискучі виступи Асмуса в рамках наукових конференцій, симпозіумів і зльотів любителів філософії не могли залишитися непоміченими в наукових колах. У 1916 році Валентин приймає рішення відправити свою роботу «Про завдання музичної критики» на конкурс. Твір молодого вченого принесло йому премію, звання «молодого дарування», а також зробило його стипендіатом, які отримують підвищену академічне платню.
Найбільше в той час Валентина Фердинандовича Асмуса займала проблема відносини Лева Миколайовича Толстого до теологічних висловлювань Бенедикта Спінози. Більшість юнацьких наукових нарисів майбутнього академіка присвячено саме цьому питанню.
Чимало зіпсувала репутацію Валентину його скандальна стаття під назвою «Про великий полон російської культури». Робота була різко розкритикована більшовиками, проте Асмус не було заарештовано або вислано з країни, а навіть отримав радянське громадянство і право надалі працювати в будь-якому навчальному закладі на території Радянського Союзу.
Ранні роки
В кінці сорокових років Валентин Фердинандович Асмус починає серйозно захоплюватися логікою. У двадцяті роки ця наука була майже знищена радянською владою, і тепер на плечі немолодого вченого лягло важке завдання щодо її відновлення і приведення в порядок. Так вийшло, що саме в руках Асмуса виявилися зосереджені всі знання з даної дисципліни. Більше того, професор систематизував наявну інформацію і суттєво доповнив її, використовуючи відомості з особистого листування з встигли виїхати з країни вченими, тепер знаходяться в еміграції.
У важкий для країни час Асмусу доводиться взяти на себе обов’язок виховання перших радянських логіків.
Наукова кар’єра
В середині п’ятдесятих років минулого століття «Історія античної філософії» В. Ф. Асмуса виробила в науковому співтоваристві ефект вибуху бомби, породивши безліч актуальних суперечок про природу логіки як такої, що призвело до запеклих дебатів, в яких активно брав участь і сам учений.
Йому вдалося не тільки систематизувати і впорядкувати процес наукових дебатів, але і залучити до них багатьох аспірантів і магістрів, які в майбутньому стали світилами вітчизняної філософії. Смирнов, Щедровицький, Іванов – всі ці прізвища стали відомі широкому колу людей саме завдяки там самим дебатів, які організовував Валентин Фердинандович.
Зі своїх лекторських програм того часу Валентин Асмус створює унікальний курс «Епоха логіки матеріалізму», який був прочитаний обмеженій кількості обдарованих студентів, потім виправлено, доповнено та видано окремою науковою працею.
Кар’єра педагога
Біографія В. Ф. Асмуса згадує про те, що професор довгі роки присвятив викладацькій діяльності, навчаючи студентів вищих навчальних закладів Росії та України. У радянський час він багато років викладав на етнологічному факультеті Московського державного університету, іноді виступаючи з лекціями в ІКП, АКВ і МИФЛИ.
У 1939 році в МДУ відкривається кафедра філософії, на якій аж до самої своєї смерті і буде працювати Валентин Асмус.
Світогляд
Філософія В. Ф. Асмуса була неймовірно близька до основним теоретичним поглядам Канта. Близькі професора стверджують, що Валентин Фердинандович навіть придбав телескоп, щоб, подібно Канту, спостерігати за небесними світилами. В основних питаннях філософії і логіки Асмус не мав ніяких розбіжностей з великим філософом, лише в деяких положеннях категорично не погоджуючись з ним. Майже всі роботи про Иммануиле Канті, видані в радянський час, так чи інакше випробували на собі вплив Асмуса або були створені за його безпосередньої участі.
Праці
Книги Ф. Ст. Асмуса користуються величезною популярністю в колі мислячих людей. Не тільки вітчизняні, але й закордонні вчені не раз захоплювалися геніальністю російського філософа. Всього за свою наукову кар’єру ним було опубліковано більше двохсот п’ятдесяти статей, деякі з них були написані у співавторстві з відомими його сучасниками. Роботи вченого активно перекладалися і продовжують адаптуватися на інші мови, такі як фінська, норвезька, німецький, польський, український, хорватська, англійська і т. д.
«Антична філософія» В. Ф. Асмуса є, мабуть, найвідомішою працею вченого, після публікації якого про вітчизняному логіці заговорив увесь світ. Однак крім цього, досить гучного свого часу видання, вчений видав чимало інших відомих робіт, присвячених геніальним філософам і культурологам минулого. Також академіком було опубліковано масштабне дослідження античних філософських концепцій і теологічних теорій.
Особисте життя
За своє довге життя Валентин Фердинандович Асмус встиг не тільки випустити сотні наукових праць, але і двічі одружитися і стати батьком чотирьох дітей.
Першою дружиною академіка стала Ірина Сергіївна Асмус, яка була сильно дружить зі знаменитим поетом і письменником Борисом Пастернаком. Незабаром, завдяки її впливу, і Валентин Фердинандович став великим другом Пастернака і довгі роки захищав опального генія, використовуючи своє службове становище. Від першого шлюбу у професора залишилася дочка Марія, яка деякий час була музою і дружиною знаменитого письменника Юрія Нагибіна.
Через кілька років після смерті першої дружини, Валентин Фердинандович одружується вдруге, вибравши собі в супутниці життя молоду красуню Аріадну Борисівну, з якою прожив аж до самої своєї смерті. В цьому союзі у професора народилося троє дітей – Олена, Валентин і Віталій.
Сучасники академіка відзначають, що Асмус був глибоко віруючою людиною і, незважаючи на безбожний період в історії Росії, все-таки зміг зберегти віру і передати її дітям, виховавши їх в строгій релігійній атмосфері.
Нагороди
Сучасники високо оцінили заслуги В. Ф. Асмуса перед Вітчизною, а також його внесок у світову логіку:
- В 1943 році академіку була присуджена Сталінська премія за участь у роботі над енциклопедією «Історія філософії»;
- У 1965 році Асмус був удостоєний звання «Заслужений діяч науки РРФСР»;
- У 1974 році Валентин Фердинандович був нагороджений «Орденом Трудового Червоного прапора».
Його внесок у науку важко переоцінити.
