Текстильна виробнича індустрія займає особливе місце в народному господарстві, забезпечуючи споживачів різного рівня одним з найпоширеніших видів матеріальних благ в сегменті легкої промисловості. В залежності від напрямку діяльності учасників цього ринку мова може йти про випуск тканин, трикотажних виробів, килимів і т. д. По мірі свого розвитку ткацьке виробництво ускладнювалося та доповнювалося новими функціями і можливостями. Але для початку варто ознайомитися з історичними етапами становлення даної галузі в Росії.
Історія ткацького виробництва
Ткацька справа в Росії як повноцінний технологічний процес виготовлення текстильних матеріалів слід розглядати починаючи з періоду правління Петра I, коли армія потребувала в новому обмундируванні. Якісне виготовлення давньоруської суконної тканини можливо було лише при організації роботи ткацьких фабрик, чого і було започатковано у 1706 році, коли відкрилося перше полотняне виробництво. Далі був освоєний процес запуску суконних, шовкових і полотняних мануфактур, продукція яких не обмежувалася лише швейними виробами і матеріями. Уже до середини XVIII століття вітчизняна промисловість могла забезпечувати внутрішній ринок не тільки найпростішими тканинами, але й особливими художніми полотнами церковного призначення, а також спеціальної оббивкою меблів.
У той же час до початку XX століття історія ткацького виробництва в Росії була тісно пов’язана з промисловістю більш розвинених європейських держав, як і багатьох інших галузей. Різке зниження залежності від іноземного досвіду і технологій відбулося в першій половині XX століття на тлі інтенсивної механізації текстильних підприємств, що позитивно позначилося і на якості продукції, і на рівні продуктивності. До речі, у 1928 році було зафіксовано, що радянська текстильна галузь використовує близько 4 000 сучасних на той момент ткацьких верстатів з високим ступенем механізації.
Разом з цим активно йшов процес укрупнення комбінатів з вовняними цехами, вводилися бесчелночные верстати, і в цілому реконструювалася організаційна структура виробництв. Надалі ставилися завдання нарощування потужностей з підвищенням обсягів виробництва в межах встановленого планового принципу. Однак ідея модернізації вже не стояло в списку пріоритетів, що позначилося і на якості нової продукції. Довгий час до 1990-х років експлуатувався один і той же технічний фонд без оновлення, що призвело до необхідності задоволення потреб внутрішнього ринку за рахунок більш привабливою за споживчими якостями імпортної продукції.
Структура і напрями виробництва
Текстильна промисловість має кілька галузевих напрямів. До основних з них відносяться наступні:
- Бавовняна.
- Лляна.
- Вовняна.
- Шовкова.
Далі виділяються виробництва текстильної промисловості, в числі яких і ткацьке напрямок поряд з кокономотальным, прядильних, красительным і первинним (базова переробка сировини). При цьому не можна розглядати кожну з цих галузей строго окремо, так як в більшості випадків вони включають комбіновані технологічні операції, що особливо проявляється на прикладі підприємств повного циклу. Основу ж загального технологічного процесу становить прядильно-ткацьке виробництво, яке можна представити, як сукупність пневматичних і механічних операцій. В рамках цього процесу з натуральних і хімічних волокон формується пряжа. Потім з підготовлених ниток утворюється тканина з тими або іншими характеристиками. Але і в рамках вузького подання суто ткацькі операції можна класифікувати за типом використовуваних матеріалів. Зазвичай фабрики спеціалізуються на виробництві виробів з конкретного сировини – льону, вовни, бавовни і т. д.
Доповнюються ткацькі процеси виробництва і обробними операціями. В єдиному циклі ткацьке і обробне виробництва забезпечують підготовку пряжі, ниток і тканини, яка піддається спеціальній обробці, друкування та фарбування. Можна відзначити і повноцінні фарбувально-оздоблювальні цехи, які організовуються в рамках ткацьких фабрик і комплексно забезпечують процедури теплової, хімічної і механічної підготовки матеріалу.
Технологічна карта ткацтва
Забезпечити достатній рівень продуктивності при підтримці належної якості продукції неможливо без попередньої розробки виробничої інфраструктури підприємства з усіма логістичними етапами і механічними процесами обробки сировини. У вигляді вихідних даних для розробки технологічної карти виробничого процесу використовуються наступні:
- Форми поковок.
- Вид застосовуваного сировини.
- Характеристики уточных і основних ниток.
- Призначення виготовленої тканини.
- Конфігурація та будова тканини.
- Вимоги для організації робочих процесів.
На цій основі визначається конкретний набір виконуваних операцій. В режимі повного циклу вироблення основних ниток технологія ткацького виробництва передбачає виконання наступних робочих процесів: перемотування, снування, шлихтование, пробирание, прив’язування і т. д. Для уточных ниток застосовується інша група процесів, таких як перемотування, замаслювання, зволоження, запарювання або эмульсирование.
Основні нитки, які направляються до прядильних паковкам, змотують в бобіни. Деякі підприємства виключають даний процес, так як нитки спочатку надходять на прядильне або крутильних обладнання у бобінах. При підставі на спеціальних машинах відбувається навивання певної кількості ниток заданої довжини на пакування. На цьому етапі може застосовуватися ткацький навою або снувальний вал. Підготовлені нитки просочуються шлихтой – це розчин, завдяки якому підвищується стійкість матеріалу до механічних навантажень.
Оброблені шлихтованием нитки направляються в ткацький цех. На цьому етапі підключається проборный відділ, де виконується пробирание ниток в ламелі. Дана операція виконується на верстаті для проділу або з допомогою узловязального агрегату. Поряд з прив’язуванням пробирание можна розглядати як завершальну операцію підготовки ниток до виробництва виробу.
Матеріали
Ткацька продукція виготовляється з текстильних матеріалів, що надходять на кінцеві етапи виробництва в різному вигляді. Основу для підготовки такої сировини становлять волокна, пряжа, нитки і похідні з них зразок тканини, фетру, повсті та трикотажу. У широкому сенсі під текстильним матеріалом розуміються міцні гнучкі тіла з обмеженою довжиною і невеликими поперечними розмірами. Головна вимога для застосування текстильної сировини в ткацькому виробництві – придатність для виготовлення пряжі або готової текстильної продукції. Ця придатність визначається великим спектром властивостей і характеристик сировини.
Всі текстильні волокна умовно діляться на елементарні і технічні. Перші являють собою поодинокі волокна, не допускають розділення. Можна сказати, що це мала сировинна одиниця, з якої формуються більш складні заготовки. Технічні волокна, в свою чергу, утворюються групою склеєних елементарних волокон в тій чи іншій комбінації. Згідно технології ткацького виробництва й елементарні, і технічні волокна повинні мати обмежену довжину в діапазоні від десятка до сотні міліметрів. Найдовші елементарні волокна утворюються з шовку або хімічних речовин, що пройшли спеціальну обробку.
Для створення текстильної продукції використовуються нитки, які також представляють собою групу волокон, поздовжньо сполучених між собою. В даному випадку поділяють на первинні та вторинні нитки. Первинні отримують в результаті хімічної операції формування або прядіння з волокон. Для підготовки вторинних ниток застосовуються техніки текстурування або кручення. Це більш складна сировинна заготовка, яка дає більше можливостей для зміни форм і техніко-фізичних властивостей виробу.
Вживане обладнання
В сучасних умовах виробництва неможливо обійтися без застосування високотехнологічних верстатів і допоміжних механізмів, що забезпечують механічне виконання ткацьких операцій. Загальний робочий процес устаткування спрямований на формування тканини із заздалегідь визначеними параметрами і властивостями. Механізувати цей процес дозволяє ткацький верстат або група верстатів, забезпечених наступними пристроями:
- Зевообразовательный механізм – забезпечує переміщення основної нитки у вертикальному напрямку.
- Бойовий агрегат – прокладає уточную нитку через зів.
- Батанное пристрій – виконує операцію прибивання уточной нитки до тканинної узліссі.
- Гальма – відпускає основу нитки з навоя і встановлює її достатній натяг.
- Товарний регулятор – виробляє декілька операцій, серед яких переміщення основної нитки в поздовжньому напрямку і відведення напрацьованої тканини.
В залежності від умов конкретного виробництва можуть використовуватися різні допоміжні агрегати і технічні вузли. В обов’язковому порядку на ткацьких фабриках застосовуються запобіжні пристрої, завдяки яким знижується ризик утворення дефектів. Наприклад, у разі обриву нитки вони автоматично зупиняють робочий процес, подаючи відповідний сигнал на пульт управління. Відновлює процес майстер ткацького виробництва, також відслідковує робочі параметри верстата в штатному режимі.
Вироблені матеріали
У Росії сукупний ринок ткацької продукції налічує близько 4 000 видів текстильних виробів. Основу даного асортименту формують тканини, виготовлені з волокнистого складу лляних, бавовняних, шерстяних і шовкових ниток. Крім того, тканини розрізняють за кількома ознаками, що обумовлює наявність стандартної, торговельної та облікової класифікації. Кожен тип тканини отримує артикул у вигляді числового позначення, що відображає характеристики виробу, наприклад, його експлуатаційні якості і структурні параметри. Ще на етапах планування ткацького виробництва підприємство визначає базовий ряд властивостей, на які буде орієнтуватися продукція. Як мінімум це має бути кількість застосовуваних ниток, лінійна щільність, ширина тканини і т. д. Чітке визначення характеристик виробу дозволить сформувати ефективну виробничу логістику та орієнтувати на неї збалансований запас енергетичних потужностей підприємства.
Застосування нових технологій у виробництві
Майбутнє галузі, з точки зору технологічного розвитку, можна пов’язати з активним впровадженням розробок, що підвищують якість робочих процесів. Вже сьогодні виробничі лінії передових ткацьких фабрик комплексно переводяться на платформу електронного управління з елементами роботизації. Особлива увага приділяється застосуванню датчиків і механізмів контролю на ділянках ймовірного розриву, що знижує відсоток браку і псування волокон. При цьому вдосконалення технології ткацького виробництва не обходиться і без економічних факторів. Як і все промислове обладнання, ткацькі машини вимагають значних енергетичних затрат. Нові технології дозволяють знижувати енергоспоживання верстатів від 5-10 % до 35-50 % в залежності від принципу роботи агрегату. Саме інноваційні системи управління дозволяють поєднувати електричне енергопостачання з пневматичної тягою, домагаючись високої оптимізації енерговитрат. Конструкційні зміни також дають позитивні властивості організації виробничого процесу. В цьому напрямі можна відзначити підвищення гнучкості приводу при відкритті зіва, збільшення ресурсу валів і скорочення розмірів обладнання.
Професії ткацького виробництва
У широкому розумінні працівники текстильної промисловості представляються як ткачі. Однак всередині виробництва існує безліч окремих спеціальностей. На сьогоднішній день більшість з них пов’язана з завданнями оператора, контролюючого роботу тієї чи іншої групи обладнання. Отже, до основних професій ткацького виробництва відносяться наступні:
- Оператор чесального верстата. Забезпечує функціонування чесальной машини, виконує її завантаження, а також ліквідує обриви при виході з верстата.
- Прядильщик. Обслуговує прядильну машину, перевіряючи якість рівниці і нитки, яка направляється до обладнання. У коло завдань прядильника входить і контроль якості випускний пряжі.
- Мотальщик. Контролює процес перемотування пряжі, регулюючи оптимальний натяг і усуваючи обриви.
- Ткач. Безпосередньо базова професія на ткацькому виробництві, діяльність якої пов’язана з широким спектром дій. Він повинен знімати наматываемую тканина, виявляти дефекти тканини, виконувати технічне обслуговування устаткування і т. д. Представник даної професії може в цілому контролювати виробничий процес на різних етапах.
- Контролер якості. Фахівці даного типу працюють на браковочно-мерильных агрегатах, виявляючи шлюб тканини, а також оцінюючи її відповідність встановленим характеристикам. Вони ж виконують маркування виробу.
Дефекти
Появу браку при виготовленні тканини може бути пов’язано з різними вадами ткацького виробництва – від спочатку низької якості сировини до неправильного застосування механізмів верстата при виконанні тієї чи іншої операції. До стандартних проблем такого типу відносять наступні:
- Блізна – обрив основної нитки, який спричиняє порушення переплетення і освіта поздовжньої редины.
- Подплетина – розрив групи основних ниток, що зміна конструкції тканини на конкретній ділянці.
- Забоина – ущільнення уточной нитки, що виходить за рамки допустимої норми. Такого роду дефекти на ткацькому виробництві часто виникають при збої верстатів і особливо проявляються при нерівномірному нанесенні забарвлення.
- Прометка – нестача одного або декількох ниток качка, з-за чого утворюється поперечний просвіт на тканини.
- Недосека – розрідження ниток, викликане порушеннями в налаштування верстата. Даний порок сприяє ослабленню структури матерії і появи видимої смугастості в забарвлених тканинах.
Висновок
Незважаючи на багату історію становлення та технологічного розвитку, текстильна промисловість продовжує залишатися однією з найбільш трудомістких і складних галузей народного господарства. Цим обумовлений той факт, що навіть великі фабрики прагнуть працювати в одній конкретній ніші, забезпечуючи споживача обмеженим асортиментом продукції. Тим не менш ткацьке виробництво в Росії представляють і підприємства з широким полем діяльності. До таких належить ТОВ «КамышинЛегПром», що займається прядінням бавовняних волокон і виробництвом тканин з власного ж сировини. І навпаки, ТОВ «Брянський камвольний комбінат» спеціалізується на виготовленні тканин конкретно для костюмів, форменого та корпоративного одягу.
