Організації формують групу найбільш старих суспільних структур на Землі. Коренем цього поняття є латинське слово organize, яке перекладається як «робити спільно, влаштовую, стрункий вигляд». В статті мова піде про поняття організації як системи, типи соціальних організацій та інших аспектах питання.
Загальні положення
Організація може бути розглянута з точки зору процесу або явища. Будучи процесом, вона являє собою сукупність дій, які ведуть до створення і подальшого вдосконалення взаємозв’язків між складовими єдиного цілого. Поняття організації як явища передбачає об’єднання елементів для здійснення певних цілей або програм, які діють на підставі конкретних процедур і правил.
Організація як соціальна система є одним з найбільш загадкових і цікавих феноменів життя, приблизно таких же, як сама людина. Вона дійсно не поступається індивіду в плані складності. Саме тому багатоликі спроби введення досить універсальної теорії організації та її соціології на сьогоднішній день не увінчалися успіхом як на території Російської Федерації, так і за кордоном. Основною причиною цього є те, що організація як соціальна система та об’єкт численних дослідження в галузі науки виявилася одночасним чином в центрі уваги цілого ряду напрямів. Мова йде про економічної теорії, соціології, а також адміністративних науках, кожна з яких, важливо врахувати, відобразила різне ставлення до такого складного феномену. Так, до цього часу не сформовано єдиного розуміння природи досліджуваної структури, її історії та генезису.
Історичний аспект
Незважаючи на те, що феномен організації як соціально-економічної системи існує десятки тисячоліть, його вивчення та наукове осмислення почалося тільки в XIX столітті в зв’язку з виникненням суспільних наук. Вже на початку XX століття, коли з’явився менеджмент і теорія організації, розглянутий термін став застосовуватися в більш вузькому сенсі, як правило, у відношенні фірм (економічних організацій), які й донині виступають хорошими прикладами «встановленої свідомо кооперації». Проте так чи інакше вони наділені штучним походженням.
Організацією як соціально-економічною системою цікавляться багато науки громадського значення. Сюди відносяться економічні і соціологічні напрямки, які і визначають базове ставлення до цього об’єкту вивчення. Соціологічними науками організації розглядаються як соціальні інститути. Економічними (соціально-економічними) – в якості систем або інститутів. Дещо пізніше – з причини поділу і подальшого віддалення наук суспільного типу – посилилися розбіжності між ними щодо поняття організації як соціальної системи та її сутності. Все це залишило слід на теперішньому стані теорії організації, яка є міжгалузевим науковим напрямком. Воно покликане виробити узгоджену точку зору щодо категорії організацій. Варто зауважити, що загальна теорія організації як соціальної системи базується не тільки на результатах наукових досліджень, але і на практичних методах вдосконалення і проектування структур. Серйозний внесок у вирішення зазначених питань внесли вітчизняні вчені Ст. Н. Вяткін, Ст. Н. Бурков, В. С. Дудченко, Ст. Н. Іванов, В. А. Ириков і в. І. Патрушев.
Поняття організації як системи і соціального інституту
Під організаційними необхідно розуміти такі системи, яким властива функція управління (цілеспрямована, свідома діяльність) і в яких основними елементами виступають люди. Поняття організації, організаційної системи і соціальної системи – це синоніми. Всі вони спрямовують науку і практику в першу чергу на пошуки закономірностей, а також механізмів з’єднання абсолютно різних компонентів в єдине ефективне формування. Сучасній організаційній системі притаманні всі ключові ознаки та властивості складних систем. Так, в число ознак системи доцільно включити наступні пункти:
- Велика кількість складових.
- Єдність основної (стратегічної) мети для всіх елементів.
Міцна зв’язок між складовими, єдність елементів і цілісність.
- Ієрархічність і структура
- Відносна самостійність.
- Система управління, яка чітко визначається.
Підсистему слід розглядати як набір елементів, які відображають автономну частку всередині системи. Основними відносно системи виступають наступні властивості:
- Прагнення до збереження своєї структури, яка базується, головним чином, на об’єктивному законі організації як соціальної системи – закон самозбереження.
- Потреба в управлінні. Слід зауважити, що у людини, суспільства в цілому, окремої тварини або стада також є певний набір потреб.
- Наявність досить складній залежності від характеристик вхідних в неї підсистем і елементів. Так, у системи можуть бути конкретні риси, які не притаманні її складовим, однак цих характеристик може і не бути.
Класифікація систем. Соціальна система
Кожна система наділена вхідним впливом, технологією її обробки кінцевими результатами і зворотним зв’язком. Під основною класифікацією систем необхідно розуміти поділ кожної з них на такі підсистеми: біологічну, технічну та соціальну. Важливо відзначити, що остання відрізняється наявністю людини, що виступає в якості суб’єкта, а також об’єкта управління взаємопов’язаними елементами сукупності. Характерним прикладом соціальної підсистеми виступає сім’я, виробничий колектив, неформальна організація або навіть одна людина.
Соціальні підсистеми значно випереджають біологічні, якщо судити за різноманітністю реалізованих функцій. Набір рішень у підсистемі соціального типу характеризується більшим ступенем динамізму. Це можна пояснити досить високою швидкістю зміни суспільної свідомості, а також деяких нюансів у його реакціях на однотипні або однакові ситуації. Варто мати на увазі, що в соціальну підсистему можуть входити біологічна та технічна підсистеми.
Соціальні системи бувають природними і штучними, закритими і відкритими, частково або повністю передбачуваними, м’якими або жорсткими. Система, призначена для індивіда або сукупність складових якої включається людина, називається соціальною. У відповідності з поставленими цілями вона може мати політичну, економічну, освітню, правову або медичну спрямованість. Найпоширенішими є соціально-економічні системи. В реальності соціальні системи реалізуються саме у вигляді організацій.
Соціальні організації
Організація як відкрита соціальна система реалізує себе у виробництві товарної продукції, послуг, знань та інформації. Будь-яка соціальна організація об’єднує громадську діяльність. Взаємодія індивідів за допомогою соціалізації формує певні передумови для удосконалення виробничих і суспільних відносин. Так, в теорії організації прийнято виділяти соціально-політичні, соціально-економічні, соціально-освітні та інші різновиди організацій.
Кожен з названих видів визначається пріоритетом власних цілей. Так, основною метою соціально-економічних організацій виступає одержання прибутку; соціально-культурних досягнення конкретних цілей естетичного плану, а також отримання прибутку, що йде на другий план; соціально-освітніх – засвоєння сучасних знань і другорядне – отримання прибутку.
На сьогоднішній день відомо безліч визначень організації як форми соціальної системи. Всі вони відображають складність цього феномена. Крім цього, існує велика кількість наукових дисциплін, які займаються його вивченням. Це теорія організації, соціологія організації, економіка організації, менеджмент і так далі.
Яке поняття організації першочергово?
Поняття організації як елемента соціальної системи передбачає безліч трактувань в соціології та економіці. При цьому домінує цільове (раціоналістичне) визначення, яке полягає в тому, що організація – це раціонально сформована система, яка діє задля досягнення спільних цілей. Організацію в загальному сенсі розглядають як сукупність способів регулювання і впорядкування дій окремих людей та соціальних груп. У вузькому розумінні вона є відносно автономною частиною суспільства як системи соціальної організації. Варто доповнити, що вона орієнтована на досягнення заздалегідь визначених цілей, реалізація яких передбачає спільні координовані дії.
Однією з труднощів визначення даного поняття виступає те, що процес організації не є матеріальною, конкретною сутністю, але разом з тим він може визначатися рядом характеристик матеріального або нематеріального плану. Будь-яка організація як соціальна система управління володіє майновим комплексом, матеріальними об’єктами та іншими благами. Крім цього, вона має безліч соціальних аспектів, які неможливо побачити чи помацати, наприклад, людські стосунки.
Функціональні особливості
Далі доцільно розглянути функції організації як соціальної системи:
- Соціально-виробнича. Організація – це група людей, яка зайнята працею як основним різновидом діяльності. Головним завданням організації є задоволення суспільних потреб у певному продукті.
- Соціально-економічна. Ключовим завданням організації є випуск продукції в потрібній кількості для задоволення споживчого попиту. При цьому продукт повинен мати певну якість, що відповідає вимогам розвинутого в індустріальному плані суспільства.
- Економічна функція спрямована на отримання прибутку за рахунок реалізації продукту.
- Соціально-технічна. Діяльність досліджуваної категорії полягає не тільки в дотриманні правил, норм технічного процесу, а також обслуговуванні техніки, але і в розробці нових технологій і технік, що їх конструюванні, реконструкції, модернізації для досягнення конкурентоспроможності на світовому ринку і рівня світових стандартів.
- Управлінська. Одним із завдань організації є створення умов для зростання продуктивності праці, підбору і подальшої розстановки як управлінського, так і виконавчого персоналу, забезпечення ефективної системи організації процесу виробництва.
Додаткові функції
Через належного розвитку організації як соціальної системи, крім поданих вище функцій, існують і додаткові:
- Психолого-педагогічна. Ця функція полягає в створенні сприятливої соціально-психологічної атмосфери в структурі, наданні кадровими працівниками допомоги у професійному і соціальному становленні нових співробітників, формування системи підвищення професійної кваліфікації всього персоналу.
- Соціально-культурна. Згідно з нею організація націлена на розробку не тільки об’єктів масового споживання, але і тих предметів, які становлять духовну і матеріальну цінність для суспільства як системи соціальної організації. Численні культурні твори, наприклад, унікальні технології і технічні нововведення, створюються в даний час не одинаками, а повноцінними суспільними групами в процесі спільної творчої діяльності.
- Соціально-побутова. Для безперебійної, нормальною, а головне – економічно вигідної роботи потрібно створити співробітникам фірми певні соціально-побутові умови. На превеликий жаль, сьогодні внаслідок економічної нестабільності далеко не всі структури в змозі забезпечити навіть найнеобхідніше в цьому напрямку. Тим не менше про важливість виконання цієї функції підприємцям і керівникам забувати не варто.
Що об’єднує різні організації?
Необхідно знати, що у всіх організацій є загальні елементи:
- Соціальні системи, іншими словами, люди, об’єднані в групи.
- Цілеспрямовані дії (у членів організації є намір, мета).
- Інтегрована діяльність (люди працюють спільно).
Між індивідами в організації з’являються різноманітні відносини, які будуються на різних рівнях симпатії, лідерства і престижу. Істотна частина цих відносин стандартизована за допомогою норм, кодексів, правил. Тим не менш багато нюансів організаційних відносин сьогодні не відображаються в нормативній документації або внаслідок своєї новизни, або в зв’язку зі складністю, або в силу недоцільності.
Висновок
Отже, ми повноцінним чином розібрали поняття, функції, а також питання розвитку організації як соціальної системи. На закінчення доцільно узагальнити матеріал і визначити організацію як безперервну систему координованих і диференційованих видів суспільної діяльності, яка полягає в застосуванні, перетворенні і об’єднанні досить специфічного комплексу матеріальних, трудових, інтелектуальних, фінансових і природних ресурсів в унікальне ціле, яке здатне вирішувати виникаючі питання. Функція «цілого» полягає в задоволенні приватних потреб індивіда шляхом взаємодії з іншими системами, в які входять різні види суспільної діяльності, а також ресурси, що оточують людей. Також робота будь-якої організації є комплексом взаємопов’язаних між собою соціальних, психологічних, виробничих та інших функцій, які ми детально розібрали в статті. Чітке виконання тієї чи іншої суспільної групою власного функціоналу – це запорука ефективності її діяльності, а в результаті – успішності спільної справи.
