Надін Трентіньян – французький кінорежисер, сценарист, продюсер і монтажер. В її творчу роботу увійшло близько 46 фільмів, ТВ-шоу і кінопроектів. Найвідоміші з яких: «Моя любов, моє кохання» (1967 р.), «Викрадач злочинів» (1969 р.) і «Знати заборонено» (1973). Її фільм “Моя любов, моя любов” був номінований на Каннському фестивалі. Вона зробила величезний внесок у французьке кіно. Її біографія багата і тісно пов’язана зі світом кінематографу.
Біографія кінорежисера
Кінорежисер і сценарист Надін Трентіньян народилася 11 листопада 1934 року у Франції, в Приморських Альпах, в місті Ніцці. Її мати Люсьєна Фернанда Корнийа була іспанкою, а у батька було арабське походження. За професією вони обидва були акторами. В сім’ї народилося шестеро дітей. Троє з них після пов’яжуть своє життя з творчістю: сама Надін, Серж і Крістіан.
До кінця Другої світової війни Надін отримала освіту разом зі своєю сестрою Ліліан в школі для дівчинок у Франі. Щоб бути далеко від вибухів у Парижі, п’ятеро дітей були відправлені їх батьками в Бужай (готель du Jura-Vert, недалеко від вокзалу), а потім у Фран, де вони зупинилися в готелі du Centre. Старша дочка відповідала за двох сестер – Надін і Ліліан і її двох братів, Сержа і Крістіана. Після війни сім’я залишила південь Франції і переїхала в Париж.
У 1961 році Надін вийшла заміж за Жана-Луї Трентіньяна, який розлучився зі Стефані Одран (відомою французькою актрисою). В шлюбі Надін народила йому трьох дітей — сина Венсана, дочок Полін і Марі. До нещастя, Полін не прожила і року. Син Венсен і дочка Марі, як і їхні батьки, які пов’язали своє життя з мистецтвом. Марі брала участь у багатьох фільмах і театральних постановках своєї матері.
У 1985 році у Крістіана Маркана (її брата) виявилася хвороба Альцгеймера. У листопаді 2000 р. він помирає. Пізніше Надін присвятить йому зворушливу книгу Ton chapeau au vestiaire.
У 1998 вона виходить заміж за Алена Корно. У 2003 році для Надін знову трапляється трагічна подія – смерть її доньки Марі, а в 2010 помре і Ален.
Трагедія її дочок
Її дочка Марі стала знаменитою французькою актрисою. Перша участь Марі в кіно відбулося ще в 1971 році у фільмі «Таке трапляється тільки з іншими» з участю Катрін Деньов і Марчелло Мастроянні. Ця кінокартина – фільм історії смерті її дочки Полін, де Марчелло і Катрін – щаслива подружня пара з дитиною. Але щастя покидає їх будинок, коли у віці дев’яти місяців у них гине дочка. Все для них стає безглуздим. Режисером і сценаристом цього фільму стала Надін Трентіньян. Всього вона зняла приблизно 12 картин з участю Марі.
У липні 2003 року Марі Трентіньян перебувала в Вільнюсі на зйомках, де познайомилася з хлопцем Бертраном Канта. Вони зустрічалися півтора року. 27 липня в пориві ревнощів він побив її, заподіявши тяжкі травми голови, після чого Марі потрапила в кому. 31 липня через черепно-мозкової травми померла. 6 серпня Марі була похована на кладовищі Пер-Лашез.
У жовтні Надін випустила книгу “Моя дочка, Марі”, де звинувачувала Бертрана Канта у вбивстві Марі. 29 березня 2004 року Бертрана засудили до 8 років позбавлення волі, але у 2007 році він був відпущений на волю за хорошу поведінку.
Суспільно-політична діяльність
У 1971 році Надін – активістка руху активного фемінізму. В цей же час вона підтримує аборт, підписуючи Маніфест 343», опублікований в журналі ” Le Nouvel Obs. Належала до комуністичної інтернаціоналістичної організації. У 2012 році вона підтримує кандидатуру Ніколя Саркозі на президентських виборах.
Творчість
Кіно:
1967: “Моя любов, моя любов” (режисер і сценарист).
1969: “Викрадач злочинів” (режисер і сценарист).
1971: “Таке трапляється тільки з іншими” (режисер і сценарист).
1973: “Знати заборонено” (режисер і сценарист).
1976: “Весільна подорож” (режисер і сценарист).
1980: “Перша поїздка” (режисер і сценарист).
1984: “Майбутнє літо” (режисер і сценарист).
1988: “Нефритовий дім” (режисер і сценарист).
1991: «Проти забуття», короткометражний трихвилинний фільм з 29 режисерами для Amnesty International.
1995: “Люм’єр і компанія”, короткометражний фільм з 40 режисерами.
2009: “Прощальний подарунок”.
ТБ і серіали:
1978: “Пані слідчий” (режисер і сценарист).
1986: “Ілюзії любові” (1 серія).
1993: “Люка”.
1994: “Юна мрійниця”.
2000: “або Перемога, або Біль жінки”.
2001: “Блакитний острів”.
Проза
Надін Трентіньян також написала кілька книг, в тому числі «Твоя капелюх в гардеробі», присвячена її братові Крістіану. Інші відомі твори: «Скільки дітей» – роман, в якому присутня тема материнства, і «Моя дочка, Марі» – крик болю матері перед смертю своєї дочки.
