Багато батьків хочуть навчити дитину читати за короткий проміжок часу, але не знають, як це реалізувати. Сьогодні в допомогу їм пропонується ребус-метод. Завдяки йому дитина швидко засвоює те, на що раніше в школах йшло більше року. А найголовніше, що ребус-метод Лева Штернберга заснований на грі цікавою і захоплюючою, тому дітям подобається займатися.
Чому зникає любов до читання
Як же діти обожнюють казки! Кожну нову книжку чекають з нетерпінням. Потім із завмиранням серця доторкаються до неї… А вечорами слухають, як хтось із дорослих читає їм нові історії. І мріють скоріше навчитися розуміти, що ж написано в книжках.
Але не все так просто. Якщо вивчити назви букв зазвичай не складає труднощів, то навчити дитину з’єднувати букви в склади буває досить складно. На це йде багато сил, нервів і часу.
І малюк розчаровується, злиться, у нього не виходить відразу зрозуміти, як це відбувається, тому він починає… тихо ненавидіти читання і навіть самі книги. Невдачі не завжди стимулюють до їх подолання, особливо дітей. Тому терпіння батьків вкрай важливо.
Коли навчання – весела розвага
Ребус-метод дуже схожий на гру. Практично всі діти з трьох років швидко розуміють, що від них вимагається. Тому процес навчання не напружує їх, а перетворюється на розвагу, де дитина отримує лише позитивні емоції.
Ребус-метод не завантажує мозок малюка поки ще важкодоступній для нього інформацією. Те, що дорослим здається простим і зрозумілим, дитині бачиться заплутаним.
Наприклад, дитині складно виділити в слові перший звук. Він вважає, що «кішка» починається не з «к» (добре ще, якщо дорослі не вимагають правильно назвати літеру – «ка»), а з «ко». А як же інакше, адже при вимові губки його відразу ж складаються колечком ще до того моменту, як спрацює задня частина язичка, клацнувши при звуці [до].
Ребус-метод грунтується саме на цій особливості дітей. І не варто боротися з нею. Лев Штернберг радить покласти її в основу навчання. Не ламаючи уявлення дитини про звуки в словах, він «йде на поводу» у дитячого сприйняття, підпорядковуючи його своєї мети.
Правила гри «Ребус-метод». Крок перший
Завдання досить просте. Потрібно, щоб діти виділили в словах перше звукове злиття. Малюки легко справляються з завданням, адже вони саме так і роблять завжди.
Отже, ведучий називає слово – діти відповідають йому, промовляючи поєднання перших звуків.
Наприклад:
- курка – [ку];
- шишка – [ши];
- ваза – [ва];
- троянда – [ро].
Ця гра дітям дуже подобається. Щоб вона не набридла, можна помінятися ролями: нехай дитина називає слово, а дорослий у відповідь буде вимовляти початкове звукове злиття.
Помилки, яких слід уникати під час навчання за ребус-методом
Не варто називати поєднання звуків складами, оскільки це буде неправильно. Деякі склади закінчуються на приголосний звук (рак, сік). А метод Штернберга передбачає називати тільки злиття звуків, що закінчуються на гласному: рак – [ра]; сік – [зі].
Не слід просити дитину назвати перші два звуку – іноді їх може бути три і навіть чотири: ганчірка – [тря]; зустріч – [з]. Є варіант, коли виділяється один звук: акула – [а]. А іноді у злитті виступають два, які на письмі позначаються однією літерою: яблуко – [йа].
Звичайно, не потрібно завантажувати малюка всією цією інформацією. Досить просто уникати визначення «двох початкових звуків».
І остання умова, яку слід враховувати дорослим. Слова для гри підбираються ті, в яких перший голосний звук – ударний. Малюкові незрозуміло, чому в слові «дорога» перше звукове злиття [до], а не [так], адже йому чується саме так.
Підписи до ребусів-картинок
Оскільки метод передбачає навчання читання, тобто відтворення вголос написаного на папері (або моніторі, що сьогодні одне і те ж), то слід використовувати не тільки усні вправи, але і варіанти роботи, де задіяно зір. Тому на цьому етапі краще використовувати картинки з ребусами.
Для дітей 6 років, звичайно, не складе праці становити двох – і трехсложные слова, сприймаючи завдання на слух. Але більш продуктивним буде навчання з участю зорової пам’яті.
Тому на картинках, які показують дітям, рекомендується робити підписи з буквами, що вказують на злиття звуків. Поступово в голові малюка утворюється нерозривний зв’язок.
Наприклад, підпис на картинці «ма» міцно з’єднається з вимовним вголос злиттям звуків [ма]. А поєднання літер “л” і “ю” в мозку будуть сприйматися як складовий звучання [‘у] (апостроф в транскрипції позначає м’якість приголосного звуку, але ця інформація дається тут виключно для дорослих).
Крок другий: читаємо двоскладові слова з ребусів-картинок
Освоївши спосіб виділення першого звукового злиття в словах, можна переходити до наступного етапу. Методика навчання читанню за Штернбергу передбачає «прочитувати» з картинками цілі тексти. Починати, звичайно, варто з коротких двухсложных слів.
Грати можна з використанням карток з картинками. За кожну правильну відповідь можна давати гравцеві кольоровий картонний кружечок – очко. Якщо учасників багато, наприкінці варто підрахувати кількість набраних балів і вибрати переможця. Але нагородити потрібно обов’язково всіх учасників, щоб враження від гри було позитивним.
Ведучий показує дві картки з намальованими на них масками. Гравець виділяє початкові злиття, з’єднує їх і отримує слово «мама». Потім ведучий показує дві картки з пальмами. Учасник дає відповідь – «тато».
Далі можна переходити до слів, що складається з різних складів:
- каска – куля – каша;
- курка – маска – кума;
- туфлі – чайник – хмара.
Крок третій: читаємо ребуси з картинок і букв
Якщо дитина знайомий з азбукою, можна складати ребуси, у складі яких присутні не тільки картинки, але і букви.
На цьому етапі варто запропонувати дитині прочитати слова:
- маска – й – каска – майка;
- маска – р – а – марка;
- курка – ч – а – купка;
- пічка – туфлі – х – півень.
Крок четвертий: пишемо самі слова
Пора приступати до більш складного етапу. Це складання слів самостійно із запропонованих карток. Ведучий називає слово, а дитина підбирає потрібні картинки.
Тут можна використовувати дидактичний матеріал у вигляді лото, де вміщено зображення до тих слів, які потрібно «надрукувати» картинками. Спочатку потрібно визначити, які це слова. Потім дитині надається свобода: він сам підбирає потрібні літерні злиття із запропонованих картинок.
Якщо грають кілька учасників, можна поставити умову: переможе той, хто перший «надрукує» всі слова на своїй картці.
Крок п’ятий: читання трьох – і четырехсложных слів
Після того як ведучий переконатися, що складання і читання двухсложных слів дітям дається легко, можна брати більш складні варіанти. Наприклад:
- майка – шина – наволочка – машина;
- намисто – майка – краватка – папір;
- каска – ріпка – тапки – карета;
- майка – лист – наволочка – малина.
Не варто нехтувати і складовими ребусами з картинок і букв:
- руки – банку – ш – каска – сорочка;
- булка – каска – ш – каска – комашка;
- троянда – зебра – т – а – розетка.
Крок шостий – це четырехсложные слова. Робота над ними ідентична описаної вище.
Наголоси у словах
Це ще одна складність російської мови. На відміну від англійської, наприклад, де наголос завжди падає на перший склад, або від французького з ударним кінцевим, у нас воно не прив’язане до положення голосної у слові.
Малюкові складно зрозуміти фразу: «Опудало лякало ворон». Йому може здатися, що іменник «опудало» просто помилково використане двічі. І це зовсім не пропозиція, а два слова, не пов’язаних за змістом.
Насправді ж тут друге слово «опудало» має наголос на голосний звук [а]. Тому це вже не повторення іменник, а дієслово. Тоді у пропозиції з’являється сенс.
Те ж саме відбувається з пропозицією “Машина впала в калюжу”. Тут у першому слові наголос падає на перший склад. Тоді стає зрозумілим, чому начебто одне і те ж слово написано двічі.
Поставивши перед собою мету навчити дитину читати в домашніх умовах, дорослий не повинен ігнорувати цю особливість російської мови. Тим більше, що розуміння важливості правильної постановки наголосу допоможе дитині в майбутньому.
Не слід вимовляти це визначення. Можна просто сказати, що деякі звуки вимовляються в словах сильніше інших. А щоб було зручніше читати, картинки, звукові злиття з яких є ударними, можна брати в червоний кружок.
Потрібно вчити дітей читати до школи
Деякі дорослі помилково вважають, що не варто намагатися робити це завчасно. Вони висувають причиною того факт, що в школах у вчителя є спеціальна методика. І при спробі навчити дитину читати в домашніх умовах можна піти по невірному шляху. В результаті маляті будуть щеплені неправильні навички, які створять надалі складності. Чи це Так? Давайте розберемося.
Шкільна програма складена так, що діти відразу вивчають назви букв і звуки, які вони дають. Ця інформація вже досить заплутана. Не все швидко розуміють, чому буква, яка називається «ер», дає звук [р], а «ель» – [л].
Важко подолати бар’єр під назвою «злиття букв». Це зараз дорослому зрозуміло, що «п» і «а» читається як «па». Малюк вимовляє «п» у два звуку, у нього виходить [пе]. Отже, і злиття виходить неправильний – [пеа]. А чому «ель» і «ю» слід читати як [лю], а не [лэйу] або [ллю], зрозуміти і зовсім важко.
І вже зовсім важко дитині розібратися з тим, що частина звуків є гласними, а частина – приголосними. А адже цю інформацію першокласники отримують практично на першому уроці. Непідготовленій учневі, не вміє читати, робити сьогодні в першому класі нічого: він буде просто сидіти, марно силкуючись зрозуміти хоча б щось, злитися на себе і весь світ. Після такого важкого морального випробування ходити на заняття зовсім зникне. Та й вчитися читати, до речі, теж…
Ось тому Лев Штернберг і більша частина вчителів наполягають на тому, що освоювати навички читання можна і потрібно ще задовго до першого уроку в школі. Тільки робити це треба правильно.
Як добре вміти читати!
Звичайно, складати слова з картинок назвати навичкою читання можна з великою натяжкою. Але поступово можна замінювати деякі картки поєднаннями букв. Наприклад, часто використовувані картинки з майками вже можна не використовувати.
Але спочатку все-таки варто зробити картку-підказку. На ній зверху міститься картинка-піктограма з підписом, а потім закодовані слова, в яких відоме злиття (у цьому випадку «ма») записано літерами.
Потім зі столу зовсім прибирають усі картки із зображенням майки. А замість них висипаються інші. На них записано послідовність букв «м» і «а». Малюк вже знає, що це читається як [ма]. Можна пробігтися по вже виконаних завдань, але складати або читати слова, де зображення майки замінюється карткою з написом.
Поступово вводяться й інші літерні заміни карток. Це ускладнення повинно проходити без прискорення, особливо в тих випадках, коли дитина відчуває помітні труднощі при читанні.
Дуже важливо дотримуватися видимість гри, щоб малюку було завжди цікаво займатися читанням. Це основний закон ребус-методу. Відгуки батьків після таких занять самі позитивні. Діти починають читати в рекордно короткі терміни!
