Початок правління
Віктор Еммануїл отримав у спадок країну, охоплену революцією, і повністю розбиту армію. Він доклав чимало особистих зусиль до досягнення миру з австрійцями, внаслідок яких у серпні 1849 року був укладений мирний договір між Австрією і П’ємонтом. Це сприяло збереженню незалежності Сардинії. А також в подальшому дозволило розвинути в державі парламентські форми управління і повернути Сардинії перші позиції в боротьбі італійців проти Австрії.
Однак умови миру були дуже важкими для країни. Австрія отримала велику контрибуцію, при цьому її окупаційний корпус на тривалий період залишився в П’ємонті.
Противна сторона пропонувала і більш легкі умови, але для цього потрібно скасувати конституцію. Новий правитель не захотів відмовлятися від зобов’язань, які були дані народові його батьком. Це сприяло виникненню довіри до нього і збільшило його популярність у народних мас, яку можна було порівняти з популярністю Гарібальді.
Завдяки цьому, королю вдалося почати консолідацію фінансових коштів і залучити позики з метою реорганізації армії, збільшивши тим самим держборг в чотири рази. Зусиллями генерала Ламарморы, військового міністра, армія була збільшена до 100 тис. осіб і наведена в блискучу форму.
