Механізм дії
Обмеження з валютних операцій стосуються переважно операцій із ввезенням товарів, тобто з імпортом. Державні органи, що здійснюють контроль операцій такого роду, що ідентифікують необхідні напрямки, які могли б бути в пріоритеті для руху валюти. При цьому розкладі у імпортерів з’являються права на отримання, оскільки ці кошти необхідні для оплати операції з імпорту.
До зобов’язань експортерів відноситься продаж за чітко зафіксованим курсом іноземної валюти головному державному банку або девизным банкам. Враховуючи рівень дефіциту, який може бути для держави критичним, на законодавчому рівні може встановлюватися вимога до експортерам, що регламентують обов’язковий продаж певного відсотка виручки.
Метод коефіцієнтів
Позитивний ефект при експортно-імпортних операціях може принести дотримання диференційованих коефіцієнтів валютних надбавок до офіційного курсу. Вони можуть знаходити своє застосування в процесі обміну виручки від експортерів на вітчизняну валюту. Перший раз багатоваріативність валютних курсів була застосована під час всесвітньої економічної кризи перевиробництва в 30-х роках минулого століття. У Німеччині, приміром, у той час відхилення від офіційного курсу могли бути від 10 до 90 %.
При використанні державою валютних обмежень переміщення капіталу за кордон у вільному порядку не дозволяється, що виражається в повному або частковому заборону на перевезення іноземної чи національної валюти.
У загальній складності, які валютні обмеження не використовувало б держава, вони по своїй суті є бар’єром для успішного функціонування в умовах глобалізаційної фінансової системи і для інтеграції у світове економічне співтовариство. Тому валютні обмеження можна розглядати як тимчасову міру, необхідну для врівноваження економічної стабільності та підвищення значимості і ролі на зарубіжному ринку.
