У даній статті викладено матеріал про роботу валютного ринку як галузі фінансової політики уряду, його ролі в економіці, вплив на платіжний баланс і зовнішньоторговельну діяльність в цілому. Також висвітлено особливості валютних обмежень в Росії і їх зв’язок з торгово-платіжним балансом країни.
Валютний ринок
Це поняття розкриває практичну бік фінансової діяльності будь-якої держави. Ринок валюти є основним місцем для проведення актів купівлі-продажу цінних паперів і валют. Слід зазначити, що підпорядковується він механізму попиту і пропозиції.
Систематизацію видів валютних ринків можна здійснювати за певними категоріальним ознаками: по мірі дифузії (поширення), за видами ресурсів, за ступенем обмеження.
Ринок міжнародної валюти включає всі світові майданчики, які концентрують великий капітал, будучи основною фінансової середовищем міжнародного значення. Вони пов’язані стійкими комунікативними зв’язками. Прикладами валютних ринків міжнародного значення є азіатський, європейський і американський. Світовими фінансовими центрами є відповідно Гонконг, Токіо, Мельбурн, Сінгапур, Франкфурт-на-Майні, Лондон, Нью-Йорк, Чикаго.
Функції
Валютне розподіл фінансів передбачає дотримання таких принципів і правил:
Поняття валютних обмежень пов’язане з накладенням певних заходів щодо скорочення оборотності коштів і проведення операцій з метою підтримки курсу та врівноваження економіки в цілому.
Загальний опис
Валютні обмеження – це існуючий на законодавчому рівні регламент у вигляді економічних, соціальних, організаційних і правових заходів, що стосується обігу, проведення операцій з валютами національного та іноземного походження, а також з цінностями. Реалізацію даних приписів на практиці забезпечують уповноважені державою особи, які працюють у центральному банку, митних органах, великих банках.
Причини введення обмежень
Валютні обмеження – це своєрідні вимушені заходи з боку держави, спрямовані на подолання мінусового сальдо платіжного балансу стану країни, стабілізацію експортно-імпортних відносин, підтримку національної валюти. Інструментами у досягненні цих цілей може стати комплекс заходів щодо скорочення обсягів платежів та збільшення надходжень, зосередження ресурсів в апараті державної влади для вирішення стратегічно важливих державних завдань.
Історичний підтекст
Історично правила щодо обмеження маніпуляцій з коштами, золотом і різними іншими валютними цінностями завжди впроваджувалися апаратом державної влади та головними адміністративними органами як в адміністративному, так і на законодавчому рівні. В основі їх прагнень скрізь і всюди була мета стабілізації та ефективності проведення міжнародних розрахункових операцій. Це сприяло економічної стабільності всередині держави і ефективності зовнішньоекономічної діяльності.
У довгостроковій перспективі виснаження в процесі вжитку резервів коштів та золота закликає до запровадження валютних обмежень. Валютний контроль з боку державної влади здійснювався в капіталістичних країнах переважно в кризові періоди.
Такими обмеженнями прийнято називати регламентовані і впорядковані відносини між державою та суб’єктами господарської діяльності за допомогою грошей. Підкоряючись існуючим обмеженням, суб’єкти-експортери зобов’язані надавати великим комерційним банкам або уповноваженим органам державної влади отриману від проведених операцій виручку в іноземних банкнотах. Також з метою знизити витік капіталу вводяться певні обмеження з придбання іноземної валюти походження і золотих резервів, за вивезення активів у вигляді цінних паперів, за експортними операціями.
Історичні факти
Перші запровадження валютних обмежень датуються 1914-1918 рр.., тобто в часи Першої світової війни. У післявоєнні роки вони були введені в ряді капіталістичних країн. Винятком тривалий відрізок часу були США, Швейцарія і переважна більшість країн Латинської Америки, які ввели обмеження за операціями з грошовими коштами пізніше.
В капіталістичних і економічно розвинених країнах валютні обмеження вводилися повільними поступальними рухами. По закінченні Другої світової війни західноєвропейські країни реалізували деякі пом’якшувальні процедури по валютним обмеженням. Так, наприклад, Франція дозволила вільний ввіз франків з-за кордону і вільний обіг золота всередині країни. Також в швидкому темпі зростала норма вільного вивозу французької національної валюти. З 1959 року Французький уряд запровадив правило еквівалентного обміну долара на франк (для іноземців). Великобританія в шістдесяті роки також дозволила обмін фунтів стерлінгів на долари. Слідом за цими діями наміри ввести часткову оборотність національних валют в долари були розголошені урядами таких країн, як ФРН, Швейцарія, Бельгія, Італія, Нідерланди.
Види обмежень
Валютні обмеження в цілому поділяються на такі види:
Валютні обмеження – це заходи, які підлягають реалізації у таких площинах, як сфера платіжного балансу (торгові операції), капітал і фінанси (руху капіталу і кредитів, податкових платежів, обслуговування кредиту).
Форми
Операції поточного характеру будь-якої організації припускають такі обмеження по валютній оборотності:
Форми обмежень за валютними операціями безпосередньо пов’язані зі станом платіжного балансу і спрямованістю державного капіталу.
Встановлення валютних обмежень при активному і пасивному балансі
При мінусовому (пасивному) грошовому балансі країни уряд змушений приймати різного роду заходи для підтримки курсу національної валюти. Інструментами для досягнення цієї мети є: мінімізація обсягу вивозиться капіталу на іноземні ринки і стимулювання, у свою чергу, припливу іноземної інвестиційної діяльності.
Конкретні заходи в цьому випадку можуть бути такими:
- контроль банківської діяльності;
- накладення обмежень на участь вітчизняних банків у забезпеченні клієнтів позиками в іноземній валюті;
- контроль діяльності головних суб’єктів фінансового ринку;
- вилучення примусовим способом в цілях продажу цінних паперів іноземного походження, які знаходяться у володінні резидентів;
- прагнення до максимального погашення зовнішньої заборгованості.
У разі активного платіжного балансу може виникнути необхідність в накладення обмежень на ввіз (імпорт) капіталу. У таких випадках стратегічно важливим є зміцнення курсу національної валюти. Також накладається заборона на продаж цінних паперів нерезидентам, встановлюється обмеження на здійснення операцій з ними ж і обмежується ввезення валюти з-за кордону.
Цілі валютних обмежень
Саме такі заходи є адекватною реакцією державного управлінського апарату на кризову ситуацію вітчизняного грошового ринку, яка згодом може призвести до незбалансованості зовнішньоекономічної діяльності та негативного платіжного балансу.
У такій ситуації відбувається стрімка витік золотих і валютних резервів країни, які кредитують державу.
В даному контексті валютні обмеження – це спроби держави домогтися збалансованості платіжного балансу, рівноваги економічних агрегатів, ефективного ведення зовнішньоекономічної діяльності шляхом зменшення виплат за кордон у резервній валюті та забезпечення зростання надходжень у валюті іноземного походження. Це, в свою чергу, міцно зміцнює курс національних грошових резервів. При ефективному впровадженні валютних обмежень і валютного контролю грошові ресурси концентруються в руках державної влади, переважно в Центральному банку або в уповноважених на це комерційних кредитно-фінансових установах.
Механізм дії
Обмеження з валютних операцій стосуються переважно операцій із ввезенням товарів, тобто з імпортом. Державні органи, що здійснюють контроль операцій такого роду, що ідентифікують необхідні напрямки, які могли б бути в пріоритеті для руху валюти. При цьому розкладі у імпортерів з’являються права на отримання, оскільки ці кошти необхідні для оплати операції з імпорту.
До зобов’язань експортерів відноситься продаж за чітко зафіксованим курсом іноземної валюти головному державному банку або девизным банкам. Враховуючи рівень дефіциту, який може бути для держави критичним, на законодавчому рівні може встановлюватися вимога до експортерам, що регламентують обов’язковий продаж певного відсотка виручки.
Метод коефіцієнтів
Позитивний ефект при експортно-імпортних операціях може принести дотримання диференційованих коефіцієнтів валютних надбавок до офіційного курсу. Вони можуть знаходити своє застосування в процесі обміну виручки від експортерів на вітчизняну валюту. Перший раз багатоваріативність валютних курсів була застосована під час всесвітньої економічної кризи перевиробництва в 30-х роках минулого століття. У Німеччині, приміром, у той час відхилення від офіційного курсу могли бути від 10 до 90 %.
При використанні державою валютних обмежень переміщення капіталу за кордон у вільному порядку не дозволяється, що виражається в повному або частковому заборону на перевезення іноземної чи національної валюти.
У загальній складності, які валютні обмеження не використовувало б держава, вони по своїй суті є бар’єром для успішного функціонування в умовах глобалізаційної фінансової системи і для інтеграції у світове економічне співтовариство. Тому валютні обмеження можна розглядати як тимчасову міру, необхідну для врівноваження економічної стабільності та підвищення значимості і ролі на зарубіжному ринку.
Валютні обмеження щодо поточних операцій в Росії
Для політики на сучасному етапі характерні різнобічні пріоритетні вектори діяльності. Валютні обмеження в Росії носять такий характер:
Додатково в рамках реалізації валютних обмежень в РФ уряд також має право шляхом залучення та реалізації окремих інструментів знижувати або підвищувати усталений курс в залежності від обставин і конкретної ситуації. Саме цим правом користується будь-яка держава в критичних ситуаціях, і Росія не виняток.
