Історичні факти
Перші запровадження валютних обмежень датуються 1914-1918 рр.., тобто в часи Першої світової війни. У післявоєнні роки вони були введені в ряді капіталістичних країн. Винятком тривалий відрізок часу були США, Швейцарія і переважна більшість країн Латинської Америки, які ввели обмеження за операціями з грошовими коштами пізніше.
В капіталістичних і економічно розвинених країнах валютні обмеження вводилися повільними поступальними рухами. По закінченні Другої світової війни західноєвропейські країни реалізували деякі пом’якшувальні процедури по валютним обмеженням. Так, наприклад, Франція дозволила вільний ввіз франків з-за кордону і вільний обіг золота всередині країни. Також в швидкому темпі зростала норма вільного вивозу французької національної валюти. З 1959 року Французький уряд запровадив правило еквівалентного обміну долара на франк (для іноземців). Великобританія в шістдесяті роки також дозволила обмін фунтів стерлінгів на долари. Слідом за цими діями наміри ввести часткову оборотність національних валют в долари були розголошені урядами таких країн, як ФРН, Швейцарія, Бельгія, Італія, Нідерланди.
