Види та методи оцінки основних фондів

Основні кошти (ОС) – це матеріальні активи, що належать або знаходяться у володінні підприємця, які є придатними для використання в якості частини бізнесу, і очікуваний період їх використання перевищує один рік. Відповідно до закону основні засоби підлягають амортизації. Однак перед тим як визначити спосіб амортизації, платник податку повинен здійснити оцінку. Це основа для розрахунку амортизації.

Різні види оцінок ОС необхідно знати з метою правильності ведення бухгалтерського обліку за даними об’єктів дослідження, а також для розрахунку податкових платежів по них. Різні сторони діяльності підприємства пов’язані з різними видами оцінок.

Основні фонди: сутнісні характеристики

Основні засоби – це матеріальні об’єкти та прирівняні до них ресурси, які в той же час відповідають наступним умовам:

  • очікуваний термін їх корисного використання перевищує один рік;
  • вони є придатними для використання в конкретних цілях, а саме у виробництві або при наданні послуг (пункт 4 ПБУ 6/01);
  • передбачають отримання доходу в майбутньому;
  • витрачаються протягом періоду застосування;
  • не планується перепродаж.

До них, зокрема, відносяться (пункт 3 ПБУ 6/01):

  • нерухомість, включаючи землю (навіть з безстроковим правом користування), будівлі і споруди, а також окремі приміщення з правом спільної власності на них;
  • машини, обладнання, транспорт;
  • механізми та інвентар;
  • об’єкти, здані в ремонт;
  • капітальні та фінансові вкладення;
  • робоча худоба і т. д.

Умова «завершено і придатне для використання» означає, що окремо придбані об’єкти, такі як комп’ютер, центральний блок, монітор, клавіатура не вважаються основними засобами, а тільки їх сукупність, прийнята для використання в якості закінченого об’єкта. Фіксовані компоненти також не розглядаються як основні засоби, які повинні бути відремонтовані перед введенням в експлуатацію, оскільки вони, в свою чергу, не відповідають вимогам придатності до експлуатації».

Оцінка основних фондів та способи придбання

Оцінка основних засобів – визначення їх вартості. Всі категорії оцінюються на дату придбання, виготовлення та на звітну дату. Методи оцінки вартості основних фондів регламентовані на законодавчому рівні. Їх застосування встановлюється всередині компанії залежно від виду діяльності і цілей.

Оцінка фондів є дуже ефективним інструментом для управління підприємством і його майном. Розрахунок ринкової вартості об’єкта в поточному варіанті дозволяє оптимізувати політику управління активами фірми, забезпечує її стійкість на ринку, підвищує інвестиційну привабливість, покращує процеси управління виробничими і фінансовими ризиками в компанії. Таким чином, сам процес оцінки виступає в якості найкращого показника конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Вона робить самий безпосередній вплив на фінансові результати компанії, її рентабельність, ринкову стійкість. Тому від правильності та достовірності даних, отриманих при оцінці, залежать шанси компанії при рішенні стратегічних питань управління.

Законодавчо зазначено, що оцінка первісної вартості основних засобів залежить від способу придбання, що представлено в таблиці нижче:

Спосіб придбання ОЗ

Оцінка ОС

Придбання шляхом покупки

ціна покупки

Придбання шляхом успадкування або пожертвування

ринкова вартість на дату придбання

Самостійне створення

вартість виробництва

Правила оцінки

Основні засоби, які були куплені, оцінюються відповідно з ціною покупки. Платник податків повинен розуміти під ціною покупки ту вартість, яка може бути визначена за формулою:

ціна покупки = вартість товару + витрати, пов’язані з купівлею, нараховані до дня передачі ОЗ в користування + митний та акцизний збір (у разі імпорту) + не підлягає відрахуванню ПДВ

Під ціною купівлі слід розуміти суму, належну продавцю, зазначену в документі про купівлю, наприклад, в рахунку-фактурі, договорі купівлі-продажу. Важливо відзначити, що у випадку активних платників ПДВ, які купують основні засоби на базі рахунки-фактури, ціна покупки, в принципі, буде чистою сумою. З іншого боку, у випадку організацій, звільнених від ПДВ, це буде валова сума.

Однак, коли мова йде про витрати, пов’язаних з купівлею, які становлять елемент ціни покупки і, отже, збільшують первісну вартість ОЗ. Вони включають, серед іншого:

  • транспортні витрати;
  • витрати на навантаження і розвантаження;
  • витрати на страхування в дорозі;
  • витрати на збірку, установку;
  • нотаріальні, податкові та інші збори;
  • комісії.

Основні види оцінок

До основних методів оцінки основних фондів відносять:

  • первісна;
  • відновлювальна;
  • залишкова.

Первісна вартість, складова купівельну ціну об’єкта ОЗ, збільшується на витрати на її поліпшення, що складаються в реконструкції, розширенні, модернізації і обумовлюють корисність цього продукту після поліпшення, що перевищують споживчу вартість, вимірюється періодом використання, виробничою потужністю, якістю продукції, отриманої з допомогою поліпшеного ОС.

Первісна вартість як вид оцінки основних фондів організації зменшується на списання амортизації, яка проводиться з урахуванням втрати їх вартості у зв’язку з використанням в проміжок часу.

Первісна вартість та нарахована амортизація основних засобів можуть на підставі окремих резервів підлягати переоцінці. Чиста балансова ціна, визначена в результаті переоцінки, не може перевищувати його справедливу вартість, списання якої в найближчому періоді його подальшого використання економічно виправдано.

Дивіться також:  Ефективна ставка відсотка - це... Визначення, особливості розрахунку, приклад і рекомендації

Різниця в чистій вартості ОЗ, отриманий у результаті переоцінки, переноситься в резерв переоцінки і не може бути розподілена на підрозділи.

Первісна оцінка серед методів оцінки та обліку основних виробничих фондів може бути вироблена згідно з одним із п’яти критеріїв:

  • Ціна купівлі, сплачена за компонент, зменшена на величину знижок, поступок, включаючи ПДВ.
  • Ціна покупки, збільшена на додаткові витрати (наприклад, навантаження, транспортування, збірка, установка, навчання тощо).
  • Виробничі витрати – витрати, пов’язані із створенням основного засобу. Витрати на виробництво включають прямі (геодезія, дослідження, винагорода для будівельників тощо) і непрямі витрати (відсотки по кредитах, взятих на будівництво, витрати на управління, відповідальна за будівництво тощо).
  • Ринкова вартість – ціна того ж або аналогічного характеру інгредієнта, який можна було купити за певною ціною в певному місці і в конкретний час.
  • Справедлива вартість – ціна, за якою дві добре поінформовані сторони можуть укласти угоду на ринкових умовах.
  • Існує також концепція чистої ціни продажу – ціна, за якою можна отримати такий же або аналогічний об’єкт за вирахуванням ПДВ і середньої комерційної націнки. Цей критерій не враховується при первісної оцінки ОЗ.

    Під відновлювальною вартістю в методах оцінки та обліку основних виробничих фондів розуміють вартість відтворення об’єктів ОЗ в умовах, що діють незалежно від часу їх введення в експлуатацію.

    Під залишковою вартістю розуміють ту частину ціни об’єкта ОЗ, яка не перенесена на вироблену продукцію у вигляді відрахувань. Цей метод оцінки ОС дає можливість аналізувати якісний стан фондів, розрахувати коефіцієнт придатності та зносу. По даній вартості об’єкти ОС можуть бути відображені в бухгалтерському обліку.

    Застосування натуральних показників для оцінки також має місце в процесі обліку ОЗ. Такі методи використовуються для визначення технічного складу об’єктів ОЗ, при визначенні виробничої потужності, при формуванні завдань і планів щодо поліпшення ефективності застосування активів і т. д. Результати отримують при проведенні інвентаризації ОЗ.

    Серед інших варіантів також застосовуються поняття ліквідаційної та балансової вартості.

    При ліквідаційної вартості здійснюється процес оцінки на момент, коли йде процедура ліквідації після банкрутства. При цьому дана оцінка може бути використана для відшкодування боргів компанії перед кредиторами у вигляді майна.

    Балансова оцінка передбачає відображення об’єктів ОЗ у балансі. Це змішана методика, так як частина об’єктів відображені за відновної вартості, а частина за повною первісною. Така оцінка може бути повною або залишковою (після зносу).

    Існує вид оцінки, званий ринкової. Під нею розуміють ту величину, з якої даний об’єкт ОЗ оцінений з урахуванням зносу та за фактичним станом. По даній ціні об’єкт ОЗ може бути проданий іншій особі в умовах ринку. З метою визначення вартості за цим методом використовується допомога фахівця-оцінювача.

    Серед основних видів оцінки основних фондів можна також виділити натуральну форму. Натуральні показники можуть бути використані фірмою для обґрунтування планів розвитку за даним напрямом обліку, для розрахунку прогнозних обсягів. Інформація в даній формі оцінки відображена в інвентарній картці по об’єкту ОС.

    Первісна вартість: поняття

    Одним з методів оцінки фондів є початкова ціна об’єкта ОЗ.

    Основні засоби включаються в бухгалтерські книги за методом оцінки основних фондів підприємства за первісною (валовий) вартості, відповідає наступним показникам:

    • купівельна ціна придбаних ОС;
    • виробничі витрати, які виникли всередині компанії по об’єкту ОС;
    • ринкова вартість ОЗ, які отримані у формі пожертвування або в натуральній формі;
    • валова вартість в результаті передачі об’єктів ОЗ, які отримані шляхом перетворень (поділ, злиття компаній);
    • витрати на монтаж і інші необхідні дії для того, щоб зробити цей засіб придатним для експлуатації.

    Первісна вартість ОЗ збільшується на суму:

    • Витрат на його поліпшення (реконструкцію, розширення, оновлення або модернізацію). Вони призводять до того, що корисна цінність продукту після його завершення перевищує його споживчу вартість під час прийняття до використання, що проявляється, серед іншого, в наступному: продовження терміну використання, збільшення виробничої потужності, поліпшення якості продукції з використанням покращеного основного засобу, зниження витрат на її експлуатацію, збільшення площі або комфорту будівель і т. д.
    • Переоцінки ОЗ, яка проводиться на базі окремих положень. Як первісна вартість, так і поточна амортизація підлягають переоцінці. Ефект від переоцінки відображається у резерві переоцінки.

    Фактичні витрати придбання даного активу можуть бути сплачені таким контрагентам:

    • постачальникам;
    • перевізникам по доставці;
    • забудовникам;
    • підрядникам;
    • консалтинговим фірмам за послуги;
    • посередникам;
    • особам по монтажу і наладці об’єкта ОЗ;
    • у скарбницю держави у вигляді податків і зборів.
    Дивіться також:  ПАТ "МежТопЭнергоБанк": відкликання ліцензії. Причини і наслідки

    До первісної вартості не враховуються такі витрати:

    • за активами, внесеного як вклад у статутний капітал;
    • вартість подарованих або безоплатних активів;
    • вартість одержаних по бартеру об’єктів ОЗ;
    • капітальні вкладення в підвищення родючості земель.

    Амортизація та її роль в оцінці

    Амортизаційні відрахування провадяться шляхом систематичного планового розподілу його первісної вартості на певний період амортизації. Амортизація починається не раніше, ніж актив введений в експлуатацію та її завершення відбувається не пізніше, ніж момент списання вартості або погашення.

    Передбачається, що періоди та відповідні ставки амортизації, що використовуються одиницею ОС або нематеріального активу, відповідають періодам та ставками, встановленими застосовними положеннями законодавства.

    Об’єкти ОС амортизуються щомісячно у відповідності з методами амортизації: лінійний, пропорційно обсягу товару, по сумі чисел років періоду корисної експлуатації, зменшуваного залишку.

    Лінійний спосіб амортизації полягає в наступному. Щорічно списується вартість об’єкта ОЗ на вартість товару. Формула для розрахунку наступна:

    А = На * П / 100,

    де Ф – вартість об’єкта ОЗ (первісна), тис. р..;

    На – норма амортизації, %.

    Спосіб з використанням зменшуваного залишку передбачає застосування формули:

    А = Ос * На / 100,

    де Ос – вартість об’єкта за залишковою вартістю, тис. р..;

    На – норма амортизації, %.

    При способі за підсумованим років корисного застосування використовують формулу:

    А = ПС * (СР / СЛ),

    де ПС – вартість ОЗ за первісною величиною, тис. р..;

    СР – термін до закінчення експлуатації, років;

    СЛ – сумарне число років використання ОС.

    При способі пропорційно обсягу товару (продукції) застосовують формулу:

    А = ПС * (Оф / Він),

    де Оф – фактичний обсяг, тис. р..;

    Він – нормативний обсяг, тис. р ..

    На день прийняття основного засобу визначаються період і норма амортизації. Правильність періодів і норм амортизації періодично перевіряється підприємством і викликає відповідне коригування списань амортизації, вироблених в наступні фінансові роки.

    Зазначені вище щодо списання ОЗ, оцінка яких була оновлена на основі окремих резервів, зменшують різницю в результаті переоцінки, відображеної у резерві переоцінки. Будь-залишок від списання переоцінки включається в інші витрати.

    Збільшення і зменшення оцінки

    Стан і вартість власних ОЗ у зазнають зміни, які збільшують і зменшують їх ціну.

    Збільшення при застосуванні методу оцінки основних виробничих фондів відбувається в результаті:

    • самостійної покупки або виробництва основного засобу;
    • отримання у формі пожертвування;
    • отримання у вигляді внеску;
    • розкриття надлишків основних засобів;
    • переоцінки (що є лише цінних зміною);
    • завищена оцінка – це залежить як від первісної вартості, так і від поточної амортизації, а наслідки цієї переоцінки відображаються у складі капіталу;
    • поліпшення – відбувається збільшення первісної вартості відповідно до реконструкції, розширення, модернізації.

    Можливо і зменшення вартості.

    Застосування методу оцінки основних виробничих фондів у разі зменшення обумовлено наступними причинами:

    • ліквідація ОЗ у зв’язку з їх споживанням, знищенням;
    • перепродаж основних засобів;
    • переклади у формі пожертв;
    • переклади у формі внесків у натуральній формі;
    • недостачі;
    • списання амортизації.

    Амортизація – це процес знецінення в результаті фізичного та економічного зносу і поступового перенесення цієї вартості на продукцію, вироблену з її використанням. Списанню не підлягає, наприклад, земля, де не використовуються корисні копалини з застосуванням відкритого способу.

    Бувають випадки, коли виникає постійне знецінення. Воно з’являється, коли існує висока ймовірність того, що компонент, контрольований підприємством, не приведе в майбутньому до очікуваним економічним вигодам. Це може статися, наприклад, внаслідок призначення об’єкта для ліквідації або виникнення несприятливих змін, пов’язаних з використанням даної міри. Постійне знецінення основних засобів включено в інші операційні витрати.

    Показники оцінок

    Серед показників оцінки основних фондів можна виділити:

    • Показник фізичного зносу показує ступінь зношеності фонду при його застосуванні, тобто вказує, яка частина вартості ОС вже була відшкодована власнику у вигляді амортизації. Формула для розрахунку оцінки стану фондів:

    До = З / ОСп,

    де С – значення зносу загальна, тис. р..;

    ОСп – початкова ціна об’єкта ОЗ, тис. р ..

    • Показник придатності показує, яка частка неизношенной частини ОС, тобто яка частина вартості ОС ще не була відшкодована у вигляді амортизації. Коефіцієнт протилежний першому індикатору при оцінці ОС. Розрахунок проводять за формулою:

    До рік = 1 – К.

    Основи обліку

    Організація обліку та оцінки основних фондів здійснюється на рахунку 01 «Основні засоби». По даному рахунку відображаються всі операції по надійшли коштів через рахунок 08 “Вкладення у необоротні активи”. Цей рахунок можна назвати проміжним між 01 і 60 “Розрахунок з постачальниками”. Коли об’єкт приймається до обліку, всі витрати списуються на Дт рахунка 08, а далі з кредиту цього рахунка переходять в дебет рахунку 01. З цього моменту і вважається введення об’єкта ОЗ в експлуатацію. Процес вибуття і списання відбувається з рахунку 01.

    Дивіться також:  Чому на номер 900 не надсилаються СМС: опис проблем, можливі шляхи вирішення

    Для амортизаційних нарахувань застосовується рахунок 02.

    Приклад проводок при застосуванні методів обліку та оцінки основних фондів:

    Дт 08 – Кт 43, 41, 10, 60, 70, 69 – формування первісної вартості.

    Дт 01 Кт 08 – постановка в бухгалтерському обліку на баланс.

    Особливості оцінки в міському господарстві

    Методи оцінки основних фондів у міському господарстві передбачають застосування вартісного вираження.

    Обов’язковим елементом обліку є інвентаризація в міському господарстві. Під нею мається на увазі огляд будівель району при обстеженні їх конструктивних елементів. На підставі такого огляду проводиться оцінка вартості об’єктів і визначається рівень зносу. У цьому полягає суть суцільної інвентаризації.

    При поточній інвентаризації проводиться реєстрація всіх змін, можливих у процесі капітального ремонту та перепланування.

    В міському господарстві застосовують такі методи оцінки основних фондів:

    • за первісною вартістю в момент їх придбання з урахуванням витрат з доставки і монтажу;
    • за відновною вартістю, яка показує вартість відтворення об’єкта ОЗ.

    Основи оцінки ефективності

    Оптимальне управління основним капіталом – це створення умов для максимального використання його при підтриманні в належному технічному стані.

    Існує два чинники, які дозволяють оцінити ефективність використання ОС. До показників оцінки ефективності основних фондів відносять:

    • продуктивність;
    • рентабельність.

    Продуктивність – це співвідношення між вартістю продажу і вартістю ОЗ. Цей індикатор відноситься до фондовіддачі. Оцінка ефективності основних фондів з цього коефіцієнту може бути визначена наступним чином:

    Фо = В / ОС,

    де В – виручка від реалізації фірми, тис. р..;

    ОС – вартість об’єктів ОЗ, тис. р ..

    Показник рентабельності – це відношення прибутку на одиницю вартості активу. Розрахунок проводиться за формулою:

    Р = ПП / ОС,

    де ЧП – чистий прибуток, тис. р ..

    Ці показники оцінки ефективності основних фондів можуть бути розраховані в натуральних одиницях (навіть змішаних).

    Аналіз зазвичай включає не всі основні засоби, виробничі активи, включаючи машини та обладнання.

    Ці методи оцінки ефективності використання основних фондів підприємства відображають багато факторів, які впливають на рентабельність або продуктивність основних засобів.

    Існують екстенсивні та інтенсивні чинники. Екстенсивні фактори можуть призвести до того, що ці коефіцієнти стануть ненадійними для оцінки – вони знижують достовірність цих двох показників.

    Оптимальне застосування ОС дозволяє скоротити непотрібні інвестиційні витрати і занадто часті покупки нового обладнання. Розширення виробництва і зниження собівартості впливають на збільшення прибутку, одержуваної підприємством. Підвищення показника може бути використане для різних цілей, наприклад, для модернізації, підвищення заробітної плати, придбання нового обладнання, придбання більшої кількості сировини. Тому механізм, що функціонує на основі зворотного зв’язку, що полягає в більш якісному використанні і застосуванні методів оцінки ефективності використання основних фондів.

    Основи переоцінки

    Види оцінки і методи переоцінки основних фондів в компанії тісно пов’язані між собою. Розглянемо сутність поняття переоцінки.

    Положення законодавства та інших правових актів припускають необхідність оновлення оцінки ОС. Переоцінка основних фондів пов’язана з наступними характеристиками:

    • зниженням їх вартості;
    • підвищенням їх вартості на підставі окремих нормативних актів.

    Постійне знецінення здійснюється, коли велика ймовірність того, що даний актив не принесе значних або загальних прогнозованих економічних вигод у майбутньому.

    Причиною постійного знецінення, розрахованого методами вартісної оцінки основних фондів може бути, наприклад:

    • зміна технології виробництва;
    • ліквідація;
    • висновок з використання.

    Процес переоцінки відбувається з застосуванням математичного перерахунку:

    • вартості первісної або поточної;
    • суми амортизації.

    У ситуації, коли після переоцінки вартість об’єкта ОЗ зросла, проводять його дооцінку, що включається в додатковий капітал. Дооцінка зараховується у фінансовий результат у складі інших доходів.

    Уцінка відображається в результатах в якості інших витрат і зменшує додатковий капітал.

    Висновок

    Таким чином, під оцінкою об’єктів ОЗ розуміють методику обліку засобів праці, які мають натуральну форму і підлягають обов’язковому застосуванню у виробничому процесі. Перенесення частини вартості таких об’єктів у вартість кінцевого продукту відноситься до поняття амортизації. Всі правила і методи оцінки основних фондів підприємства можуть бути регламентовані із застосуванням ПБО 6/01.

    Оцінка об’єктів ОЗ необхідна в ситуації, коли треба враховувати матеріальні активи компанії, які застосовуються в натуральному вигляді.

    При проведенні оцінки об’єктів ОС необхідно враховувати два типи: натуральну і грошову форму. При цьому застосування натуральної форми дає якісну характеристику об’єкта ОЗ, а грошова форма використовується при визначенні податкових зобов’язань. Тому обчислення різних видів вартості ОЗ є дуже важливим етапом.

    Оцінка стану основних фондів дозволяє компанії визначити ефективність їх застосування та розробити план оновлення та модернізації об’єктів ОЗ.