Особистісно-діяльний підхід
Лев Семенович Виготський вважав, що людська особистість формується у процесі складного взаємодії з середовищем. Не існує невмотивованої діяльності. Її мотив відбувається з певної потреби. Психічний розвиток індивіда спрямована на формування внутрішніх дій, спрямованих на досягнення свідомих цілей.
Теорія особистості Виготського ставить в центр процесу навчання самого учня, його цілі, мотиви, індивідуальні психологічні особливості. Вчитель визначає напрямок і методи навчання, виходячи з інтересів і перспектив дитини.
Вплив на розвиток науки
У світовій психології теорія Виготського про культурно-історичному розвитку особистості набула популярності у 70-х роках, коли книги вченого почали видаватися на Заході. З’явилося багато праць, присвячених осмисленню і розвитку його ідей.
Американські і європейські психологи застосовують знахідки Виготського для розробки методик вивчення іноземних мов і навіть дослідження сучасних комп’ютерних технологій. В контексті культурно-історичної теорії розглядаються можливості нових форм навчання: дистанційного та електронного. Вчені Д. Парісі і М. Миролли запропонували використовувати досягнення радянського психолога для додання роботам “людяних” рис.
В Росії теорії Виготського розвивали і переосмысляли учні і послідовники. Серед них видатні вчені П. Гальперін, О. Леонтьєв, В. Давидов, А. Лурія, Л. Божович, О. Запорожець, Д. Ельконін.
У 2007 році видавництво Кембриджського університету опублікувало велике дослідження робіт Л. С. Виготського. У його створенні брали участь науковці з десяти країн світу, включаючи Росію.
