Що таке водне поло: опис, історія виникнення, правила гри, екіпірування

Що таке водне поло? Це командне спортивне змагання, яке проводять у водному середовищі. Це може бути природна водойма, а може бути і басейн.

Цей вид спорту бере початок ще в дев’ятнадцятому столітті. Тоді шотландцем Ст. Вільсоном були розроблені перші правила. Ці правила включали загальні дані про поле, гравців, суддів, відомості про прийомах. Голи забивалися шляхом укладання м’яча на пліт.

Все змінилося в 1880 році: тоді цей вид ігор придбав сучасну модель.

Зважаючи на те, що змагання цього виду спорту носять командний характер, участь в них беруть дві команди. Виграшним результатом якоїсь з команд буде найбільша кількість забитих голів. Такий вид змагань від учасників вимагає величезної фізичної підготовки і високої координації.

Ігрове поле

В залежності від статі команди існують певні рамки: для чоловіків відстань лицьових ліній (межі поля) буде складати тридцять метрів при ширині поля двадцять, а для водного поло для жінок відстані будуть інші – двадцять п’ять метрів і сімнадцять відповідно. Кордоном лицьової лінії вважається відстань за лініями воріт в тридцять сантиметрів.

З обох сторін ігрової зони ставляться ворота білого кольору, які складаються з двох стійок, розташованих один від одного на відстані трьох метрів, і поперечини. Відстань якої теж строго регламентовано.

Температура води не повинна бути нижче шістнадцяти градусів Цельсія.

Головний атрибут

Для цієї гри використовується чистий з водонепроникними властивостями круглий і з повітряною камерою м’ячик. Важити він повинен не менше чотирьох і не більше чотирьохсот п’ятдесяти грамів з внутрішнім тиском від вісімдесяти трьох до дев’яносто семи кПа, в залежності від статі команди.

Головні убори

Такий атрибут, як шапочки, в цьому виді змагання дуже пізнаваний, так як містить пристрої для захисту вух від пошкоджень при потужні удари м’ячів.

Шапочки застібаються і знаходяться на гравцях весь час ігрового змагання. Колірна гамма головних уборів команд різна. Одні беруть участь у білих, інші – в контрастних кольорах, але відрізняються від кольору м’ячика. Найчастіше це поєднання білих з синіми, на воротах стоять в червоних шапочках.

Номерний знак, висота якого становить десять сантиметрів, наноситься з кожної сторони. Якщо міжнародні матчі, додаються абревіатури країни або прапор, висота яких також регламентована.

Ігровий процес

Що таке водне поло, як грати? Водне поло вважається жорсткою грою, в командах грають по сім учасників, один з яких стоїть на воротах.

Оскільки для даного виду змагання властиво часто міняти учасників, п’ять учасників містяться в резерві. Вони сидять на лавках і не відходять від них, за винятком перерв. У змаганні чотири періоди, час тривалості яких становить вісім хвилин.

Всім учасникам необхідно вишикуватися уздовж, дотримуючись відстані між один одним не менше метра і не менше одного метра від воріт. Суддею піднімається прапор, що сигналізує про правильність побудови учасників. Головний із суддів за допомогою свистка дозволяє початок гри і кидає м’ячик в центр зони. Після торкання м’яча починається відлік часу.

Голом буде вважатися перетин м’ячика лінії всередині стійок, дозволяється його забивати з будь-яких точок ігрової зони, будь-якими частинами тіла. Виняток – стиснутий кулак.

Голом також буде вважатися закінчення 30 сек., які відпускаються на утримання м’яча, а також при закінченні змагання, якщо м’ячик летить і поміщається у ворота.

Команди мають право взяти один тайм-аут в одному періоді по одній хвилині, але тільки та команда, у якої знаходиться м’ячик.

Головною метою команд є максимально велику кількість голів, забитих противнику. Пляжний вид водного поло за правилами трохи відрізняється. Змагання з цього виду спорту проводяться на базі Олімпійських ігор, чемпіонатів і Кубків світу, інших змагань ФІНА з водного поло. Чемпіонат світу з водного поло проводиться за правилами, визначеними Бюро ФІНА. Розглянемо деякі тонкощі гри.

Тонкощі гри у водне поло

До основних нюансів змагання можна віднести:

Заборона на взяття учасниками м’яча обома руками, за винятком того, хто стоїть на воротах.

Вчинення грубих помилок учасником тягне покарання у вигляді присудження суперникам можливості вільного кидка, а також видалення учасника, який зробив помилку (учасник, якого видалили, повинен звернутися до гравців на заміну, при цьому не залишати воду).

При допущенні негрубої помилки учасників карають таким чином, що присуджують суперникам можливість вільного кидка.

Гравець, якого видалили за грубі порушення, може повернутися при певних умовах.

Помилки

До грубих помилок належать:

фізичні маніпуляції, що застосовуються до супротивника, або спроби їх вчинення;
атака учасника, який не володіє м’ячем;
маніпуляції під час гри зі стійками для того, щоб заважати ігрового процесу;
несприйняття указів суддів або допущені раз за разом помилки;
перешкоджання здійсненню різних кидків;
відбивання кинутого м’яча двома руками.

Негрубі похибки:

ранній початок;
забороняється триматися за що-небудь під час змагання;
виконання маніпуляцій стоячи при невеликій глибині;
утримання м’яча в воді під час атаки суперника;
спроби всіляко заважати супернику;
під час спірного м’яча не можна чіпати його до торкання води;
торкання м’яча обома руками;
затягування тимчасового інтервалу і т. п.

Гра в Росії

Водне поло в Росії бере свій початок з 1910 року. Тоді цей вид спорту був включений в проект проведення свят у водному середовищі. Шуваловській школою були трохи змінені принципи змагань, але вони не сильно відрізнялися від міжнародних. Інтереси до цього виду ігор росли все більше, а в 1915 році издались конспекти, які містили деякі моменти в тактиці і практичні маніпуляції для граючих.

“Футбол і ватерполо” і “Плавальна гра” (гра у великий м’яч на воді вплав) – так називалися перші друковані роботи П. Єрофєєва і А. Шеманского. Такі конспекти вже тоді показували спеціалізацію учасників.

Досить образні рекомендації автора, наведені для гравців передньої лінії у вигляді двох “переможних” правил:

– лізти вперед і боятися осаджувати назад;
– утримуватися на лінії, зберігати свої відносні місця.

Приділялася велика увага тактичним маніпуляцій по настанню. А. Шеманскій пропонував:

– бити частіше з усіх відстаней; часті удари, частий обстріл воріт пригнічують їх захист, особливо воротаря;
– бити здалеку сильно, переконливо, ефектно, а поблизу – слабо, непомітно, але влучно, як би випадково.

Гравців захисної лінії рекомендувалося не рватися вперед в напад. Вони повинні були “звалища” біля воріт “розкидати” супротивників, прориватися до м’яча, і виводити його з “натовпу”. Всі його рекомендації в той час були дуже достовірні і прогресивні.

Що таке водне поло у часи СРСР? Цей вид спорту тоді розвивався планомірно:

перший етап розвитку – почалася в 1920 році, тривав по 1937 рік;
другий етап – становлення – з 1937 року по 1952 рік;
третій етап – сучасності – з 1952 року до теперішнього часу.

Заняття таким видом спорту почалися з міст Москви і Ленінграда.

1947 рік став знаменним для спортсменів, які вступили в Міжнародну любительську федерацію плавання (ФІНА). У 1951 році приймається рішення брати участь в Олімпійських іграх у Гельсінкі.

Що таке водне поло сьогодні? Наскільки воно розвинуте? На сьогоднішній день розвиває цей вид спорту Федерація водного поло Росії. Вона працює з 1991 року.

Президія Федерації водного поло Росії очолює Власенко А. В.