По сторінках історії
З об’єднанням східнослов’янських племен виникла необхідність в їх тісному політичному і господарському спілкуванні. У XIV-XV століттях давньоруська мова став базовим для появи близькоспоріднених мов — російського, білоруського і українського. Притаманні їм діалектні особливості не заважали взаєморозуміння і спілкування.
Російська мова — мова міжнаціонального спілкування в колишньому СРСР, а тепер у його колишніх країнах, один з найбільших в світі. Протягом свого існування він збагачувався запозиченими словами з тих мов, з якими населенню країни припадало історично спілкуватися (німецька, французька, англійська, нідерландська, іранський та ін). Однак і російську мову подарував світу слова (наприклад, матрьошка, супутник, самовар), зрозумілі людям багатьох національностей.
Виникнення писемності відноситься до IX століття, коли з’явилася перша азбука-кирилиця. Згодом вона поширилася і на східнослов’янські народи. Сучасний алфавіт склався на початку XX століття, коли була проведена його реформа.
В СРСР російська була мовою міжнаціонального спілкування, обов’язковою для вивчення населенням країни. На ньому видавалися газети, журнали, проводилося теле – і радіомовлення. У союзних республіках корінне населення спілкувалося і на своїх мовах, друкувалася література і т. д. Російський алфавіт став основою для розробки писемності народів, що не мали її, яка існує до цих пір.
