Розвиток комунікативних навичок у дітей дошкільного віку: особливості формування, діагностика

Міжособистісні контакти в дитячому колективі молодших дошкільнят

Крім спілкування з педагогами та батьками діти потребують комунікації з однолітками. При цьому особистісне взаємодія в групах раннього вікового періоду також володіє динамікою.

Комунікативні навички дітей молодшого дошкільного віку ще недостатньо добре розвинені. Саме тому в таких групах нерідко можна спостерігати те, що малюки здійснюють свою діяльність поряд, але не разом. Подібна стадія називається предсотрудничеством. Спілкуючись з однолітками, кожен з малюків при цьому здійснює процес предметно-отобразительных дій. Вони водять тільки свою машинку, укачивают тільки свою лялечку і т. д.

По мірі розвитку комунікативних навичок у дітей молодшого дошкільного віку між ними поступово виникають спільні дії. Проте на першому етапі це є лише механічним злиттям і співучастю, при якому взаємне узгодження виражено в мінімальній мірі.

По мірі розвитку соціально-комунікативних навичок у дітей всі їхні спільні дії в групі починають набувати елементи співпраці. Проявляється це у встановленні виборчих і емоційних контактів зі своїми однолітками. Об’єднання дітей при цьому відбувається на основі загальних ігрових інтересів. Важлива роль у правильній організації такого спілкування належить дорослим.

Розвиток комунікативних навичок у дітей народжує у них суб’єктивне ставлення до однолітків. Вони стають партнерами по спільній діяльності, грати без яких вже просто нецікаво.

В цей період у дитини відбувається активний розвиток усвідомлення себе як суб’єкта, що бере участь в спільній діяльності. Більш усього помітний цей процес в іграх сюжетно-рольового типу. Саме в них дошкільники орієнтуються на сюжет, так і на свого однолітка з його рівнем умінь і можливостей, зі сферою інтересів.

По мірі формування комунікативних навичок у дітей дошкільного віку у них можна спостерігати прагнення налагодити співпрацю для того, щоб прийти до спільної мети. При цьому створюються перші в їхньому житті ігрові об’єднання, які носять в більшості випадків досить нестійкий характер. Переважаючими у малюків є діади і набагато рідше – тріади.

Основна вимога, яка пред’являється до сверстнику перед тим як прийняти його в спільну гру, полягає в його володінні необхідними навичками. При цьому кожна дитина визначає своє ставлення до сверстнику, грунтуючись більше на емоційних, ніж на раціональних мотивах. Вчинки іншого оцінюються досить просто. Дав іграшку – хороший.

Проводити оціночні судження, а, отже, і будувати оціночні відносини, допомагають дітям дорослі. Молодші дошкільники нерідко звертаються до них, щоб уточнити правила взаємодії.

До п’ятого року життя зв’язки, що мають місце між дітьми, ще більше зміцнюються, стаючи більш стійкими. У них починають проявлятися симпатії і антипатії.

Соціально-комунікативні навички дітей в молодшому дошкільному віці мають, як правило, емоційно-практичну форму. Основним приводом для спілкування один з одним є спільні ігри, заняття, а також виконання різних побутових обов’язків. Дошкільнята прагнуть привернути до себе увагу, а також отримати свою оцінку. При цьому помітна і вибірковість у спілкуванні.